Три крапки

О прекрасна єдина кохана,
Якби знала ти, як я люблю,
Як кохаю тебе до нестями,
Ти відкинула б гордість свою.
Ти відчула б за спиною крила,
Ти жила б на Землі, як в Раю,
У обійми упала б щосили,
Якби знала ти, як я люблю.
Я пишу, а кохати не вмію,
Я по-трохи збираю зірки,
Щоб колись їх віддати тій мрії,
На яку я молюсь всі роки.
Ти укотре назвеш мене другом,
Ти втечеш від розмови ізнов,
Моє ж серце затиснуть потуги
Й на папір упаде моя кров.
Вона виллється в вірші чи в прозу,
Що, без сумніву, будуть сумні,
Бо душі не обманеш прогнозом,
Вона чує, як важко мені.
Я сміятся з болем навчився,
Моя маска зачерствіла в сміх,
Я для тебе у світ народився –
Ти прости мені, мила, цей гріх.
Ти зім’яти цей вірш право маєш,
Просто кинуть в смітник без жалю,
Та ти менше мене не кохаєш,
Ніж тебе я, ..., люблю.
1.07.2001 р.