Дуже важкі, але правдиві Ваші роздуми. Живемо всі на одній Землі і, ніби повинні бути родиною одного дому, а ні...кожен має свою дорогу і не кожна із них веде до Бога. Саме про дорогу до Бога замислюємося ми в кінці життєвого шляху. Гарно!
Але ж Ви бачили помпезність святкування цієї дати в Москві? Виставили на показ свою силу і дурість.., а на словах вони так шанують, так піклуються про ветеранів. Влаштують клоунаду раз в рік, а решти часу живи як хочеш...та й стрічка та георгіївська доброго слова неварта, та саме вона стала нині москалям наріжним каменем. Дякую!
І зарадити тут нема чим, у нього свій погляд на життя. Я розумію, що всі однаково думати не можуть, але дивно мені, щоб не бачити очевидного...Дякую Вам за коментар і підказку! Слово георгієвська мені виправив комп'ютер, на велику букву, і я навіть засумнівалася, але не стала виправляти, бо подумала, що так має бути, та побачивши у Вашому коментарі з малої букви, таки виправила.
Щемний вірш! Як часто ми втрачаємо той дорогоцінний час, який не повертає втраченого. Мабуть, вкралася помилка у рядку "Тобі багато я маю розказати," бо "я" тут зайве. З повагою.
Гарна тема, та вірш вийшов кострубатий тому важко читається. Хотілося б ритму, приблизно так: Сьогодні в травні весело і сумно, Святкуєм Перемогу, та війна Гібридна, кажуть, а в душі безумна, Продовжує онуків забирать... Вибачте за строгість, але якщо Ви вже пишете вірші, то старайтеся їх удосконалювати.