Справді філософський Ваш вірш, але чомусь мене вразили використані Вами слова такі як: "можливо, напевне, мушу", що придає твору якоїсь невпевненості, може, це тільки мені так...колись потрапили мені на очі слова про віру і зневіру.
Б’є Зневіра відточеним рухом, Навіть того, хто був сильний Духом. може, я просто чогось не зрозуміла...
Мені сподобався вірш своєю спокійністю чи, навіть, урівноваженністю, але дивує той факт, що Ви в словах "було і гостей" ставите авторський наголос, якщо він і так є класичним. Надворі весна, то ж бажаю Вашій ЛГ відпустить " щастя мить у небесну блакить".
Прекрасний чуттєвий вірш, та й форма значно покращала. Старайтеся уникати збігу приголосних, наприклад:"немов в раю," тут три склади і збіг приголосних, а якщо так - Як у раю- теж буде три склади і ніякого збігу. Аналогічно -"Тоді і покохали вдвох з тобою"- Тоді і покохалися з тобою. Ви молодчинка! Бачу Ви стараєтесь і тому хочу Вас підтримати. Дерзайте і все у ВАС вийде!
Бачу Ви хотіли відповіді тільки на одне запитання і щоб віднайти відповідь поствили собі тисячу нових. Так побудована сутність людей-богів, які приходять на Землю, щоб удосконалюватись у творчості, і тому запитань більше ніж відповідей...
І будете абсолютно праві,п.Валентино, бо весна - час початку нового життя в природі, бо весну відчувають люди навіть в страшні морозм(маю на увазі кохання), а вже те, що радість ізсередини, то беззаперечно так...та й я вжила не двозначні слова "кохана" "довгождана". Дуже приємно, що Ви так глибоко прониклися віршем. Сердечно Вам дякую!
О, два дні не була на сайті, а вже стільки нововведень... Позитивно відношуся до новизни, бо вона завжди цікава, але поки сама не зрозумію принципу роботи, то не зможу сказати на скільки вона корисна, та й потім час розставить все на свої місця, бо тільки в порівнянні можна зрозуміти, що добре, а що погано... життя покаже.
До Києва прибув дід… афіші читає… Магазинів, Боже ж мій… з продуктом шукає. Бачить гарний магазин «Київські ковбаси» Зайшов туди навпростець, до самої каси. І культурно в продавця привітно питає: - Скажіть, ваша ковбаса якусь назву має? - Коли її привезли... і коли робили?... - Бо боюся, щоб мої внуки не втравились… І почув дідусь таке… О, бодай не слухав, Бо від вчутої розмови аж пов’яли вуха… - Всьо по рускі , дєд, скажі, бо нє понімаю, - Что хотітє от меня, нічего нє знаю? Тут не витримав дідусь сказав своє слово Бо не міг на це дивитись, як калічать мову. - В Україні живете і не вчите мови?... - Це ж така сама проблема в моєї корови, - Коли їсти дуже хоче – язик висуває, - Але й слова не промовить, бо мови не знає…