Пт, 22.11.2024, 13:19
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Історичні вірші
 

ХТО МИ

Хто ми?

                 А справді

Хто ми такі?

Звідки, куди, навіщо?

Нащадки чиїсь…

Або

          Чиїсь попередники?

***

 

Схаменись, безголовий…

Та чи можна

                           Отак

                                        Необачно пірнати

До кола вічних питань?

Вийти із них

 не вдалось ще

                              Нікому.

Але ж  невідомий хтось,

                                                Із самих моїх глибин,

Хоче дізнатися: 

                                Хто ми?!

***

 

В череві матері

                                Перший рух –

У домовині

                          Вже нерухомий…

У вирі життя

                           Від втоми

Ні ніг, ні рук…

                             Хто ми?!

***

 

Чом не бактерії,

                                 Не  мураші –

Що від матерії,

                              Що від душі?...

А може…

                      Від Бога?!

Роботи, янголи,

                                Власні думки…

Хто ми

                Такі?!

***

 

В кільці ланцюгу,

                                  А де ж ті кінці?...

Між чим

                     І чим

Пролягає  безодня?

Де сховано сенс,

                                  Який він є –

Хто

         Поза нами

                                 Жиє?

 

***

 

…Драбина прогресу,

                                          По ній деремось –

А був же

                   І перший

                                        Хтось?

…Не переймайсь,

                                  Як дерешся

                                                                По ній,

Небо чи пекло

                           Тебе прийняли…

***

 

Дух Прометеїв в нас

                                          Чи орла,

Що печінку його

                                  Клював?

А саме чому – печінку…

                                                Може заради крові?

***

 

Ми різні на вигляд,

                                     В нас безліч відмін…

Чому

             Не як один?...

Може

             Не так би

                                  Сварились?..

У Вавілоні

                       Хто мови наші змінив,

Щоб,

         Кожен кожного,

Більше

                            Не розумів? 

Навіщо?

                   Може злякавсь,

Що у спільності

                                  Неба досягнемось?

Але ж

              Дивно… лякатися...

Якщо він –

                         Всемогутній?!

***

 

Скільки Богів у нас –

                                          Один… чи у кожного свій?

Мабуть…один,

                            Але кожен із нас

                                                               Уявляє собі свого…

Чом Бог

                 Не звертається

                                                Просто до нас,

А завждИ –

                          Через нас?...

 Кого обирає

                              Для тих розмов?..

І коли

              Це відбудеться

                                              Знов?

***

 

Так!

            Бог один –

                                    А душа –

Окрема для кожного,

                                           Чи може спільна?

Бо важко

                             Собі уявити

                                                        Стільки окремих

                                                                                           Душ?!

…А може і справді…

                                         Праві індуси,

Що душі людей

                                Переходять

                                                          До інших істот –

Тобто –

                    Круговорот?

 

***

А може…

                    Душа одна,

І кожна істота

Перш,

               Ніж почати

                                       Життя,

Прямує до неї

                               І частку для себе

                                                                   Бере?

А як так,

                     То спільна душа

Нескінчена,

                       Як Всесвіт?

***

 

Не знаю,

                    Як все відбувається…

А може

                   Ту частку

                                       Істота

                                                      Назад повертає,

Як вийде весь термін

                                             Життя…

Тобто –

                    Купа мала?!

***

 

Ні, щось тут

                           Не так…

Бо за визначенням

                                        Душа суб’єктивна,

Тобто окрема   

І за кожною

                           Всесвіт свій!..

 

***

 

Ось

           І питанням кінець.

Вічні вони,

                      Як і світ,

І навіщо вони

                             Тобі?

Жив –

              Не питав,

І було тобі

                      Добре…

Та хтось же

                        Питав?

Ну, хто,

                 Як не сам?..

А може?..

***

 

Дерсь –

Питання

                   Ставали скрізь,

                                                  Мов ліс…

Заплутавсь у відповідях,

                                                   Втратив орієнтири…

А головне –

                                Поміркованість і рівновагу.

***

 

Все!

            Більше

                            Не можу!

Краще

                 Вже ріжте

                                       Мене на шматки!..

Та питання

                         Стоїть!

Стоїть,

                 Мов цвяхами прибите.

-         Хто ми?

-         Складно відповісти!

-         А як словом одним?

-         Людство!!!

1995

 

   

 


Додав: вершник (29.04.2013) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Історичні вірші

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2120 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 malovana • 17:00, 29.04.2013 [Лінк на твір]
важко сприймати текст, може, дрібніше? ви хотіли таку собі драбинку зробити?
avatar
2 freedom • 21:03, 29.04.2013 [Лінк на твір]
Пане,Юро,мені сподобався Ваш філософський вірш,написаний цікавою формою.Він нагадав мені Маяковського.Вірш цікавий. respect 55555
avatar
3 InhearT • 21:25, 29.04.2013 [Лінк на твір]
Життя - це риторичне запитання.. 55555 hands
avatar
4 Davudenko • 21:56, 29.04.2013 [Лінк на твір]
До кола вічних питань? 55555
avatar
5 Koshkina • 08:19, 30.04.2013 [Лінк на твір]
Ми не кращі і не гірші, ми такі які нас "сотворив" Господь...Люди вже приходять на Землю з певною місією і своїми талантами, якщо були наділені із народження. Є і такі , які приходять для "масовки". Є закон і структура суспільства і нічого не зробиш.....
avatar
6 Asedo1949 • 16:31, 30.04.2013 [Лінк на твір]
Бачу Ви хотіли відповіді тільки на одне запитання і щоб віднайти відповідь поствили собі тисячу нових. Так побудована сутність людей-богів, які приходять на Землю, щоб удосконалюватись у творчості, і тому запитань більше ніж відповідей...
avatar
В череві матері

Перший рух –

У домовині

Вже нерухомий…

***
Бо за визначенням

Душа суб’єктивна,

Тобто окрема

І за кожною

Всесвіт свій!..

!!!!!!!!!!!!!!!!
Ми - люди!
Такі, які є...
avatar
Я Вам лист відправила.. перевірте електронну пошту.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz