ХТО МИ

Хто ми?

                 А справді

Хто ми такі?

Звідки, куди, навіщо?

Нащадки чиїсь…

Або

          Чиїсь попередники?

***

Схаменись, безголовий…

Та чи можна

                           Отак

                                        Необачно пірнати

До кола вічних питань?

Вийти із них

 не вдалось ще

                              Нікому.

Але ж  невідомий хтось,

                                                Із самих моїх глибин,

Хоче дізнатися: 

                                Хто ми?!

***

В череві матері

                                Перший рух –

У домовині

                          Вже нерухомий…

У вирі життя

                           Від втоми

Ні ніг, ні рук…

                             Хто ми?!

***

Чом не бактерії,

                                 Не  мураші –

Що від матерії,

                              Що від душі?...

А може…

                      Від Бога?!

Роботи, янголи,

                                Власні думки…

Хто ми

                Такі?!

***

В кільці ланцюгу,

                                  А де ж ті кінці?...

Між чим

                     І чим

Пролягає  безодня?

Де сховано сенс,

                                  Який він є –

Хто

         Поза нами

                                 Жиє?

***

…Драбина прогресу,

                                          По ній деремось –

А був же

                   І перший

                                        Хтось?

…Не переймайсь,

                                  Як дерешся

                                                                По ній,

Небо чи пекло

                           Тебе прийняли…

***

Дух Прометеїв в нас

                                          Чи орла,

Що печінку його

                                  Клював?

А саме чому – печінку…

                                                Може заради крові?

***

Ми різні на вигляд,

                                     В нас безліч відмін…

Чому

             Не як один?...

Може

             Не так би

                                  Сварились?..

У Вавілоні

                       Хто мови наші змінив,

Щоб,

         Кожен кожного,

Більше

                            Не розумів? 

Навіщо?

                   Може злякавсь,

Що у спільності

                                  Неба досягнемось?

Але ж

              Дивно… лякатися...

Якщо він –

                         Всемогутній?!

***

Скільки Богів у нас –

                                          Один… чи у кожного свій?

Мабуть…один,

                            Але кожен із нас

                                                               Уявляє собі свого…

Чом Бог

                 Не звертається

                                                Просто до нас,

А завждИ –

                          Через нас?...

 Кого обирає

                              Для тих розмов?..

І коли

              Це відбудеться

                                              Знов?

***

Так!

            Бог один –

                                    А душа –

Окрема для кожного,

                                           Чи може спільна?

Бо важко

                             Собі уявити

                                                        Стільки окремих

                                                                                           Душ?!

…А може і справді…

                                         Праві індуси,

Що душі людей

                                Переходять

                                                          До інших істот –

Тобто –

                    Круговорот?

***

А може…

                    Душа одна,

І кожна істота

Перш,

               Ніж почати

                                       Життя,

Прямує до неї

                               І частку для себе

                                                                   Бере?

А як так,

                     То спільна душа

Нескінчена,

                       Як Всесвіт?

***

Не знаю,

                    Як все відбувається…

А може

                   Ту частку

                                       Істота

                                                      Назад повертає,

Як вийде весь термін

                                             Життя…

Тобто –

                    Купа мала?!

***

Ні, щось тут

                           Не так…

Бо за визначенням

                                        Душа суб’єктивна,

Тобто окрема   

І за кожною

                           Всесвіт свій!..

***

Ось

           І питанням кінець.

Вічні вони,

                      Як і світ,

І навіщо вони

                             Тобі?

Жив –

              Не питав,

І було тобі

                      Добре…

Та хтось же

                        Питав?

Ну, хто,

                 Як не сам?..

А може?..

***

Дерсь –

Питання

                   Ставали скрізь,

                                                  Мов ліс…

Заплутавсь у відповідях,

                                                   Втратив орієнтири…

А головне –

                                Поміркованість і рівновагу.

***

Все!

            Більше

                            Не можу!

Краще

                 Вже ріжте

                                       Мене на шматки!..

Та питання

                         Стоїть!

Стоїть,

                 Мов цвяхами прибите.

-         Хто ми?

-         Складно відповісти!

-         А як словом одним?

-         Людство!!!

1995