ІІ Покаяння. Хресна дорога ненародженої дитини (вступ)
...Біль душі можна сприймати по-різному… Закопати якнайглибше, сховатися за маскою вдаваного благополуччя. Та чи можна заховатися від себе? Чи загоїться рана, засипана товстим шаром забуття? А може, варто, як би це не було важко, дістати той біль на поверхню, вилити, виплакати, спокутувати, аби жити далі? Мій біль – мій гріх – моя совість. Я дістаю мій біль з глибин душі, я ділюся ним з вами. Я гірко розкаююсь і молю про прощення…
Життя – дорогоцінний Божий дар,
Лиш Він дає – лиш Він забрати може. Ми нехтуємо даром, що Ти дав, За те прости нас і помилуй, Боже.
Ти розпочав давно свій Хресний шлях, Узявши всі гріхи собі на плечі І той найтяжчий гріх у всіх віках – Убивство в лоні матері малечі.
Ісусе! Передвічний Син Отця! Ти ненароджених на Хресній їх дорозі Не залишай! Будь з ними до кінця! Самі пройти той жах вони не взмозі.
Від них увесь відрікся білий світ, Їх рідні матері й батьки вбивають. Не жити їм щасливих довгих літ, Про порятунок душі їх волають.
Пречиста Діво! В свій небесний рай Прийми хоч Ти скалічених цих діток! І заповідь святу «Не убивай!» Нагадуй повсякчас усьому світу.
Опусти сокиру, мамо, не рубай (3 р) Ти свою надію не вбивай (3 р) я дихання, я пушинка, я роса (3 р). Я твоя журба і радість і сльоза (3 р).
Приспів: Мамо, не вбивай(3 р) Ти свою надію не вбивай, Ти солодку мрію не вбивай,
Сивину твою погладжу у ночі (3 р) І в пригоді може стану у житті (3 р) На твої страждання відізвусь (3 р) і за тебе мамо помолюсь (3 р).
Опусти сокиру, мамо, не рубай Ти свою надію не вбивай.
o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай";
Ви так хотіли в світ прийти і жити, Засуджені, убиті мною діти.
Чим ліпша я за Понтія Пилата – Жорстока ваша вбивця - ваша мати?
Беззахисні, невинні і безгрішні... Ллю запізнілі сльози безутішні!
Чим ви переді мною завинили? Душа без раю, тіло без могили...
Скалічені мої, рідненькі діти! Мене ж колись також могли убити,
Та матінка велику душу мала, Вона життя мені подарувала.
А я така невдячна, малодушна… Мовляв, для вас пора була неслушна.
Все виправдань для себе я шукала І на прощення Господа чекала.
Знайшлось би місце і для вас на світі, Розтоптані, ще не розквітлі квіти.
Я Матір Божу день і ніч благаю, Аби вона забрала вас до раю,
Щоб ваші душі там змогли радіти… Простіть мене, убиті мною діти.
Дякую, що Ви підтримуєте цю непросту тему... Життя - складна і неоднозначна річ. Оступитися може кожен. Як людина, що пережила цей гріх, наважуюся говорити, ні, кричати про нього, щоб уберегти і застерегти когось від страшного необдуманого кроку.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
