Весь сенс Вашого вірша полягає у двох останніх рядочках і то, якщо розставити правильно наголоси, все реште, що написане, як на мене, здається зайвим, але це моя суб'єктивна думка, право вибору за автором.
Абсолютно з Вами погоджуюся, бо за ті тисячоліття ми вже стільки випромінили тої "гаввах", що вже дальше нікуди і немарно якась мудра людина написала так: " Думайте так, ніби кожна ваша думка великими буквами написана на небі і її бачить кожний". Правдиво написано.
Філософський вірш,пНаталю, наповнений життєвими фактами, що мають місце. "Так важко біль просіяти крізь сито Гірких зневір, зректись жалів-печалей, Щоб жити далі." Чи не здається Вам, що тут "В нім лиш крихти щастя... " зайвий склад.
Дуже гарні, теплі, вишукані слова, але питання чому "кажеш" адже казати можна що завгодно навіть, кохаючи, інша річ "Коли ти любиш", то відразу стає все зрозумілим, бо саме все це і відбувається з нами в стані закоханості, але це моя суб'єктивна думка у автора вона своя.
Бачу тут розгорілася полеміка щодо дошка пошани чи гроші. Знаєте, не все в цьому житті вимірюється грошима, та й сайт не на стільки багатий, щоб шикувати, а, що таке ті гроші?... їх нам рахують хіба що наші злоумисники, а так у гаманці ніхто й не бачить. Інша справа відзнака, як у нашому випадку "Диплом",який так гарно оформив, п.Василь Гонта. Я брала участь у попередньому конкурсі і пам'ятаю, як пощтарка принесла пакет, а якраз всі сусіди були на вулиці і як пішов цей диплом між люди, в мене серце аж вискакувало від того хвилювання і від приємної теплої хвилі, що враз огорнула всіх присутніх. Мені, слава Богу, уже за 60, але в той час було, повірте,не більше 18-ти, та й зараз "Диплом" висить на видному місці і родичі, що приїжджали ось недавно, також ділили зі мною радість, ось вам і дошка пошани, а що гроші... Щодо створення сторінки на сайті - то я за, але назва "сторінка слави" якось мені не дуже подобається, та й кому потрібна та слава, може, краще Активні відвідувачі сайту чи просто Активісти сайту. Ось така моя думка.
Дуже рада,п.Валентино, що Ви знову з нами. Своїм віршем Ви нагадали мені мою свекруху( царство небесне)... вана не признавала ніякого вогню окрім живого. Казала, що їда приготована на живому вогні корисніша і смачніша. А світло, яке шукають люди, якщо вони його шукають, не так легко й знайти і часом на це не вистарчає життя.
Вірш глибокий на часі. Життя повториться - це однозначно, та чомусь я не думаю, що буде так, " як все уже було." Кожна хвилина нашого життя має своє забарвлення, а ось Вічність - оптимістично.
Так, час спливає, Мов ґніт згорає, А сонця промінь Горить, як пломінь, І тягне руки У бік онуки… На стінці тільки Не спинить стрілки Старий годинник, Суворий митник. Маєте рацію " потрібно віднайти хвилину"
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('