Людина живе завдяки надії, бо вона для нас, як дороговказна зірка, без неї ніяк... У справах зовсім безнадійних і то десь глибоко в душі жевріє краплина надії. Помічником служить час.
Небесами пісня лине Із далекої країни… Про Дунай, високі гори, Рідні батьківські простори, Що, мов хлопець ясноокий Український степ широкий, І пахучі полонини У яскраві літні днини… А вляглася ніч на плечі, Засипати час малечі, І летять, летять співанки Ніжні, добрі колисанки... То ж, якщо вас чисті звуки Підійняли, мов на руки, Ридма душенька заплаче, Серце спиниться, неначе... Затріпоче, як лелітка, Знайте – це співає Квітка.