*******
Ой награй, Скрипалю, пісню,
Що в лісах дуби шепочуть,
Де лежать сніги торішні,
Не цвітуть, не родять вишні,
Тільки слід у хащах вовчий.
Грай, Скрипалю, пісню вітру,
Хай течуть щоками сльози,
Що їх ніжний промінь витре
Із небесної палітри,
Чи заклякнуть від морозу.
Твоїх звуків серце просить -
Грай, щоб міг зцілити душу,
Док' тебе ще ноги носять
По гірських цілющих росах,
Грай, бо з місця й крок не зрушу!
Як шалено будеш грати
Ти у Божій цій сторонці –
Розцвітатимуть Карпати,
Й ніс мій, впертий і кирпатий,
Знов потягнеться до сонця.
Грай! Ти потім відпочинеш,
Як здійсниш свою роботу,
Двері в дім тобі хтось вчинить,
Де ти скинеш сорочину,
Що пройшла священним потом...
Ну а зараз – дай ми' жару,
Щоб вітри сплелися в смерчі,
Розцвіли вогнем стожари,
Розійшлися чорні хмари,
Щезли геть всі тіні смерті!
Грай, любимчику Фортуни,
По акордах вдар незнаних -
Хай напнуться серця струни,
Хай проймає душу струмом
Від мелодій первозданних!
| 
та
у Вас 
0
Такий душевний і мелодійний вірш, пронизаний карпатським духом, напоєний чарівними звуками скрипки! 
