ГАВВАХ* - Метафізика

…назавжди` покидають чужі: як два холодні ножі – взаємо-поломано-крилі, крешемо іскри злі, од гніву білі у любовнім двобою – такі невпізнанно змалілі ми – ще донедавна небеснокрилі – з тобою… …блискавичні випади, контраргументи безсоромно голі – антогонізм, боротьба… прозирає відверта злоба: дві медузи-горгони у перехресних поглядах із-під лоба… у вогняному колі – філігранні Туше-уколи: «На віки-віків! – Ніколи!!» …а третім у цій війні міжусобно-страшній, жорстокій – несприйнятний на дотик, невловимий оком, нерозрізнимий на смак-нюх – веселиться нечистий дух: дрібний нікчемно-огидний, безпросвітно-темний – підлоскочує нашу ненависть навзаємну... нашіптує заздрісна блудь: «…іще цим йому межи очі блюзнути не забудь!..» «…а ти – рази, поціляй в чоло!.. скільки від неї образ пережито було!.. будь чоловіком достойним ти – знай на рівних відповісти`… чи слабак?.. згадай-но борщу поза-позаминулорічного недоладний смак! і додай, що все вона завжди робить криворуко і безтолково отак…» радіє і тішиться, пританцьовує дух зла: потирає азартно долоні – у липкому його полоні двоє – взаємно-обдурено-безборонні… кромсаємо одне одного без ножа – наші пристрасті для нечистої раті – ї-жа… «…не здавайся – не відступайся! скажи, що знайдеш собі другого – кращого, не такого як цей – недолугого…» нацьковує ненаситне зло: «…і ти не змовчи, зізнайся, що таких як вона, у тебе – хоч греблю гати! – було… і що ти УЖЕ знайшов собі другу…» (людоїдна репліка вбік): «…і наново все піде у обох просторік – по раз назавжди накатаному, нечистим духом обмеженому колу-кругу…» замість лою – таргани в голові… обоє нерозумно-бездумно-наївні… на смерть – наче два бойові, заради розваги, стравлені півні, звелися і власноруч точимо з себе кров у демонячій катівні примітивній: трансформуємо! світлу сердечну любов – дар Божий! – у гаввах* – червону росу – взаємні образи і страх: їдло` вороже… …інстинктивні стихійні емоції – провокації… страждання-ненависть-страх – гаввах! 15.03.2013 *Гаввах ("червона роса") – тонкоматеріальне випромінювання людського страждання, що виділяється нашою істотою як за життя, так і в низхідному посмерті. Гаввах поповнює збиток життєвих сил для багатьох категорій демонічних істот і самого Гагтунгра – головного планетарного демона (Д.Андрєєв «Роза мира»).