Драма, та ще й яка і все бурлить днями і ночами, а що з того вийде один Бог знає. Ми все життя сподіваємося на краще, але того кращого і не слихати, і не видати... З повагою.
Рада бачити Вас на сайті, п.Якове. Гарна тема Вашого вірша, але так, як я знаю Вас давно, то Ви мене трохи розчарували технікою написання. Я вважала Вас маститим поетом, бо давно пишете і друкуєтесь, а тут проста ритміка Вас підводить чи, може, тепер так модно писати, бо час іде і багато чого змінюється. З повагою.
Якщо мені не зраджує пам'ять, то більшовик вистрілив у Петлюру сім раз, а може, Ви знаєте, що ще хтось так загинув. Ви стали писати загадками, до речі, в останньому слові описка.
Дуже Вам дякую за такий щирий коментар і поради. Волонтерство не для мене, бо маю такий віночок захворювань, на чолі з онкологією, що іноді мені потрібний волонтер, але коли самопочуття більш - менш, то стараюся стати в пригоді сусідам, знайомим, а іноді і зовсім незнайомим людям. В мене романтична вдача, а романтики - всі оптимісти і тому сприймаю життя таким яке воно є, з надією на краще. Всього Вам найкращого!
Так, такі рани ятрять до самої смерті. Я часто думаю де зараз мої рідні душеньки? Як витримали суд і чистилище? Може, вже пройшли реінкарнацію і живуть десь на землі чи іншій планеті, чи просто на небесах. Чи побачимось на тому світі? Запитань купа і всі без відповіді. Дякую за співчуття і коментар!
Вдячна Вам за розуміння і підтримку. Вірш в більшості автобіографічний, бо я дійсно похоронила двох синів, царства їм небесного, а сама продовжую коптити небо, але що тут скажеш, така на то воля Божа. Чула із новин, що кожного березня (точно не знаю дати) кожного року Україна буде відмічати день депортованих, з чим Вас і вітаю. Ненька - Україна не забуває своїх дітей, хоч і довго їм на це прийшлося чекати. З повагою.
Дуже зворушливі і оригінал, і переклад. Скільки написано для мами віршів і пісень, а люди все несуть і несуть свій уклін, і дяку найріднішій із усіх жінок. Гарно! Всі молодці!
Дуже справна у Вас вийшла справедлива, українська Одарка. А знаєте скільки таких Одарок - через хату і я, як пані Надія, теж переживаю за ці вибори, бо от назбирається таких "одарок" більшість і п'ять років - коту під хвіст, адже московські посіпаки того й чекають.