Пт, 22.11.2024, 00:19
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

Чекаю переходу...

Не нарікаю я, не плачу
На свою долю і життя,
Ділюся просто я, читачу,
Тим, що немає вороття.

Тим, що прийшлося пережити
У час важких вагань і дум…
Чи варто все це говорити?
Чи не піднімеш ти на глум?

Мовляв, у кожного незгоди,
Свій біль, утрати й взагалі…
Все ж скористаюся з нагоди
І вискажу свої жалі,

Бо щастя – це, як сонця промінь,
Мигнув, зігрів і вже нема,
А горе, як нестерпна повінь,
По вінця душу залива.

Було всього в житті чимало;
І сміх, і сльози, і любов
Та, як обох синів не стало
У серце сум страшний зайшов.

Для кого жити? Задля чого?
Старання всі зійшли на нуль…
І не цікавить вже нічого,
Ні грюк дверей ані каструль,

А животіти якось треба…
(Не накладеш на себе рук)
І тут здалась моя потреба
Вірші, як знахідка, їх друк.

На клаві, як на кардіоні
Чи серед ночі, чи з півдня
Бреду між слів, мов по Сіоні,
Во славу Божу, я щодня.

Не все гаразд, не все виходить.
Порою вислови грішать…
А сонце сходить і заходить,
Серця всі прагне утішать.

Живу від заходу до сходу
Зі снами, часом і без снів…
Свого чекаю переходу
І часто згадую синів.

Додав: Asedo1949 (07.11.2018) | Автор: © Катерина Чумак.
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1445 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
0
1 ullad1 • 21:26, 07.11.2018 [Лінк на твір]
55555
avatar
0
5 Asedo1949 • 20:09, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Дякую  за  відвідини!
avatar
0
2 Szlachtycz • 23:13, 07.11.2018 [Лінк на твір]
Бачу, в рядках є душі спів. Її осінній подих на дорогах життя присів. Жде цілющої води... Кружляє біль в обіймах стін. За вікном вітер ходить.
Десь двері рипнуть, може син несе жадібній воду?...
Дуже повчальний Ваш вірш, Пані Катерино. Дякую.
З повагою   Василь Шляхтич з Польщі
avatar
0
6 Asedo1949 • 20:20, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Вдячна  Вам  за  розуміння  і  підтримку. Вірш  в  більшості  автобіографічний,  бо  я  дійсно  похоронила  двох  синів,  царства  їм  небесного,  а  сама  продовжую  коптити  небо,  але  що  тут  скажеш,  така  на  то  воля  Божа. Чула  із  новин,  що  кожного  березня (точно  не  знаю  дати) кожного  року  Україна  буде  відмічати  день  депортованих,  з  чим  Вас  і  вітаю. Ненька - Україна  не  забуває  своїх  дітей,  хоч  і  довго  їм  на  це  прийшлося  чекати. З  повагою.
avatar
0
3 Мурашка • 13:18, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Болісний вірш,пані Катерино,але життя продовжується,ВИ ж СИЛЬНА!!! valentinka2
avatar
0
7 Asedo1949 • 20:22, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Дякую  за  коментар  і  віру  в  мене...стараюся...
avatar
0
4 Таля • 20:03, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Співчуваю! Особлива не гоєна втрата це -сини? Нехай Бог буде ваим охоронцем? А сини напевно у Раю! Вірш написаний з чуттям і викликає сльози.
avatar
0
8 Asedo1949 • 20:39, 08.11.2018 [Лінк на твір]
Так,  такі  рани  ятрять  до  самої  смерті. Я  часто  думаю  де   зараз  мої   рідні  душеньки?  Як  витримали  суд  і  чистилище?  Може,  вже  пройшли  реінкарнацію  і  живуть  десь  на  землі  чи  іншій  планеті,  чи  просто  на  небесах. Чи  побачимось  на  тому  світі? Запитань  купа  і  всі  без  відповіді. Дякую  за  співчуття  і  коментар!
avatar
0
9 ruhlyvy • 01:52, 09.11.2018 [Лінк на твір]
Настільки щиро написали, пані Катерино, що в мене - міцного чолов'яги, навернулися сльози на очах...
Що сказати... Гарно, коли люди, потрапивши в трагічні обставини, мають розраду від онуків чи якихось інших близьких людей. Найстрашніше випробування - самотність. Ця падлюка ламає навіть таких, котрі здавалися створеними зі сталі. Якщо нема нікого з близьких і є хоч трішечки здоров'я, то треба йти і щось робити для людей. Це може бути якесь необтяжливе волонтерство або навіть і якась політична діяльність. Замикатися на комп'ютері - не найкращий варіант подолання тяжких думок. Тут, в Америці, ми бачимо дуже багатьох вельми літніх людей, котрі волонтерствують в шпиталях або інших публічних закладах. Дуже багато рятуються від самоти у різних церквах, присвячуючи своє життя громаді. В США діти та онуки спілкуються з літніми батьками не дуже часто і, як на мене, формально. Зовнішньо усе виглядає солоденько, а у душі - формально. Це кидається в очі тим, хто звик до українських ЩИРИХ стосунків усюди.
Отже, пані Катерино, життя, поки людина спроможна бодай на щось, має бути заповнене якоюсь ідеєю. Інакше - самознищення.
 
avatar
0
10 Asedo1949 • 12:24, 09.11.2018 [Лінк на твір]
Дуже Вам дякую за такий щирий коментар і поради. Волонтерство не для мене, бо маю такий віночок захворювань, на чолі з онкологією, що іноді мені потрібний волонтер, але коли самопочуття більш - менш, то стараюся стати в пригоді сусідам, знайомим, а іноді і зовсім незнайомим людям. В мене романтична вдача, а романтики - всі оптимісти і тому сприймаю життя таким яке воно є, з надією на краще. Всього Вам найкращого!
avatar
0
11 oksana_malinoska • 13:53, 09.11.2018 [Лінк на твір]
Пані Катерино, я дуже люблю вашу поезію. Тримайтеся,  несіть любов, доброту і тепло у вашому мудрому, поетичному слові.Натхнення вам, дорогенька і міцного здоров'я.
avatar
0
12 Asedo1949 • 17:45, 09.11.2018 [Лінк на твір]
Дякую за такий приємний коментар!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz