Бачу, в рядках є душі спів. Її осінній подих на дорогах життя присів. Жде цілющої води... Кружляє біль в обіймах стін. За вікном вітер ходить. Десь двері рипнуть, може син несе жадібній воду?... Дуже повчальний Ваш вірш, Пані Катерино. Дякую. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Вдячна Вам за розуміння і підтримку. Вірш в більшості автобіографічний, бо я дійсно похоронила двох синів, царства їм небесного, а сама продовжую коптити небо, але що тут скажеш, така на то воля Божа. Чула із новин, що кожного березня (точно не знаю дати) кожного року Україна буде відмічати день депортованих, з чим Вас і вітаю. Ненька - Україна не забуває своїх дітей, хоч і довго їм на це прийшлося чекати. З повагою.
Так, такі рани ятрять до самої смерті. Я часто думаю де зараз мої рідні душеньки? Як витримали суд і чистилище? Може, вже пройшли реінкарнацію і живуть десь на землі чи іншій планеті, чи просто на небесах. Чи побачимось на тому світі? Запитань купа і всі без відповіді. Дякую за співчуття і коментар!
Настільки щиро написали, пані Катерино, що в мене - міцного чолов'яги, навернулися сльози на очах... Що сказати... Гарно, коли люди, потрапивши в трагічні обставини, мають розраду від онуків чи якихось інших близьких людей. Найстрашніше випробування - самотність. Ця падлюка ламає навіть таких, котрі здавалися створеними зі сталі. Якщо нема нікого з близьких і є хоч трішечки здоров'я, то треба йти і щось робити для людей. Це може бути якесь необтяжливе волонтерство або навіть і якась політична діяльність. Замикатися на комп'ютері - не найкращий варіант подолання тяжких думок. Тут, в Америці, ми бачимо дуже багатьох вельми літніх людей, котрі волонтерствують в шпиталях або інших публічних закладах. Дуже багато рятуються від самоти у різних церквах, присвячуючи своє життя громаді. В США діти та онуки спілкуються з літніми батьками не дуже часто і, як на мене, формально. Зовнішньо усе виглядає солоденько, а у душі - формально. Це кидається в очі тим, хто звик до українських ЩИРИХ стосунків усюди. Отже, пані Катерино, життя, поки людина спроможна бодай на щось, має бути заповнене якоюсь ідеєю. Інакше - самознищення.
Дуже Вам дякую за такий щирий коментар і поради. Волонтерство не для мене, бо маю такий віночок захворювань, на чолі з онкологією, що іноді мені потрібний волонтер, але коли самопочуття більш - менш, то стараюся стати в пригоді сусідам, знайомим, а іноді і зовсім незнайомим людям. В мене романтична вдача, а романтики - всі оптимісти і тому сприймаю життя таким яке воно є, з надією на краще. Всього Вам найкращого!
Пані Катерино, я дуже люблю вашу поезію. Тримайтеся, несіть любов, доброту і тепло у вашому мудрому, поетичному слові.Натхнення вам, дорогенька і міцного здоров'я.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
