Вона його вже більше не кохала

Вона його вже більше не кохала
Хоча сама не вірила у це...
З сльозами вона часто засинала
За що їй все,за що це все...?

Їх зустріч була зовсім випадкова.
Так мало бути ,доля їх звела...
Ці очі наче фото кольорове,
В життя влетіли ,серце розрива.

                    Приспів.
Не смій,ти чуєш, забувати все не смій...
Повір...прошу молю у щирість ти повір...
Пробач...що доля не з'єднає нас,пробач...
Та серце тихо плаче про життя,
Все згадую...немає вороття.

Вони удвох були неначе діти,
Раділи кожній зустрічі завжди...
Та так і не навчились розуміти
Що долі розійшлись як поїзди.

Їх рани час не може лікувати
та кожен з них частинку залишив.
тепер вона про це буде співати...
Про їх любов і тисячу причин.

                     Приспів.