Дуже гарна тема! Добре Ви її виклали, але форма трохи страждає. Давайте виправимо перший катрен.
(12)Прощення не проси, не Господь Бог же я! (10)Душа земна і грішна, як в усіх... (12)А ти, усе зробив, щоби любов моя, (10)До тебе танула, як перший сніг.
В такому ритмі, на мою думку, повинен звучати ввесь вірш, але це просто моя підказка, а вирішувати все автору.Не поспішайте! Ви пропускаєте букви. Слово "згорівше" пропоную змінити на спаливши. Удачі!
З цього приводу згадався мені дуже старинний віршик, до речі, про собаку.
Ішов дід через дорогу, Та й збив собі об камінь ногу. - До чого це дрантя- каже- Посеред дороги ляже, Та й калічить людям ноги... Аж тут, з климової хати, Вибіг чорний пес кудлатий, Та до діда, а дід в крик... Хап, за камінь...а пес втік. Отже, все колись комусь знадобиться. Пишіть! Наснаги!
Вийшла чудова казка про холодну королеву, та ще й з філософським підтекстом, бо що не катрен чи фраза, все заставляє задуматись, все має свою закінчену думку...Сподобалось!