Цілісіньку ніч вдивлятися у шкляні повіки давно поснувших вікон у безглуздих намаганнях порахувати у їх відблиску зірки, листячко мерехтливе старого клену... Що завгодно, тільки б но не думати, не відчувати, забути, НЕ ДУ-МА-ТИ!!! Змучене серце приречено відбиває: "Втратила, втратила, втра...". Волію вирвати його з грудей, роздерти на мільйон шматків, у ватрі спалити на сході дня, а попіл розвіяти морем. Слід за серцем нехай ринуть спогади. Нехай забудеться те, як могильно волало всередині мене щось первинне, дике від того, що пізнала коханння та втратила... Все. Це Кінець. Кінець світу. Кінець мене. Без тебе все приречене на загибель. Я рушаю в далеку безмежність, встилаючи шлях свій червоними росами, що злітають з поораних вен. Коли остання крапля залишить мої ріки - зажавріє світанок, і я назавжди забуду тебе.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
