"Розпряміть свої плечі, егей, орачі! За святі обереги, за кращую долю,," Правильні і правдиві слова звучать у вашому вірші, але це тільки слова, а дійсність показує своє бездіяння, немає у людей великої віри- погасла.
Картати так себе не треба, Що крила зламані до неба Не донесуть душі тепло…. Ще світлим зробиться чоло І на його відкритім лоні, Мрії, як крапля на долоні, Засяють барвами весни, Забувши розпачу сліди.
Дуже емоційний вірш, але, як на мене забагато відвертості. Подробиці у другому і третьому стовпчику можна опустити, залишивши потрібні слова і вірш від цього тільки виграє. Я на вустах відчула поцілунок, Бездонне небо висіло над нами. Блаженство душ піднесений дарунок, Здавалось зорі розмовляли з нами. Приблизно так. Над віршем треба ще попрацювати.
Дуже дякую за такий змістовний коментар. Чи означає, що зайві приголосні - табу і їх не можна використовувати як я це зробила, а щодо русизмів, то знаєте, ці слова в повсякденній мові використовуються так часто, що здаються своїми, але це просто моє виправдовування. На неточність рим звернули увагу і п.Іван, і п.Марія, але я цих неточностей не чую, і навіть не знаю, як це виправити.