Мене всього спили до денця...

Всього коментарів: 22
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Davudenko • 09:35, 21.08.2011 [Лінк на твір] ПАНЕ ВІКТОРЕ. МОЇ ВАМ 1Спам 2 Did • 09:44, 21.08.2011 [Лінк на твір] Я щиро вдячний вам, пане Іване, за те, що не залишаєте без уваги мої вірші. 1Спам 3 Валькірія • 10:57, 21.08.2011 [Лінк на твір] Та ні, мій Друже, не до денця Тебе спили чужі вуста - Бо ще вогонь горить у серці І мужньо Ти несеш хреста, І крила мрій бажають лету, І погляд прагне в небовись... Така душа вже у поета - Навіки радість й сум сплелись... 0Спам 5 Did • 11:34, 21.08.2011 [Лінк на твір] Обміло, Наталко, в моїй душі джерельце, обміліло, багатьох людей щедро пригощав його цілющим напоєм... Дякую. 0Спам 7 Валькірія • 11:52, 21.08.2011 [Лінк на твір] Знаєш, Друже, якщо по правді, то мені не один раз у житті видавалося, що моє джерельце зовсім висохло, роздавши свою життєдайну вологу усім потребуючим (до мене люди йдуть лише в потребі) а для себе самої не залишивши ані краплини. Та з часом воно знову набирало сил і починало дзюрчати, приваблюючи все нових й нових потребуючих припасти до його утроби... Джерело душі має властивість відновлюватись, наче Фенікс з попелу, така вже його природа, чим більше віддає - тим більше до нього повернеться колись, лиш коли це колись настане, як би ж то знати... В мене зараз схожий стан, може навіть гірший 0Спам 12 Did • 13:39, 21.08.2011 [Лінк на твір] Наталю, - незабаром зачастять осінні дощі, отож не обміліють життєдайні струмки... 0Спам 13 Валькірія • 15:22, 21.08.2011 [Лінк на твір] та до серця вони не досягають... 0Спам 17 Did • 06:58, 22.08.2011 [Лінк на твір] То так лише здається, що не досягають... 1Спам 4 ЛюК • 10:59, 21.08.2011 [Лінк на твір] Як добре, що Ви - поет! А тут мучишся, томишся, депресуєш, а слів, чого саме тобі не вистачає(чи чого забагато) не знайдеш. А це ж було саме воно - "розчарування гіркота"! Дякую. Полегшало. 0Спам 6 Did • 11:36, 21.08.2011 [Лінк на твір] Якщо так, Людмило, то мені дуже приємно, що це вдалося так просто зробити з допомогою вірша... Дякую тобі. 1Спам 8 shetamara • 12:51, 21.08.2011 [Лінк на твір] Вікторе, якщо тільки зараз: "І обхопили вперше руки на мить у розпачі чоло…", то тобі дуже пощастило. Скільки вже разів я його обхоплювала... 0Спам 10 Did • 13:33, 21.08.2011 [Лінк на твір] Коли був молодшим, то руки не до голови тягнулися і керувався зовсім не мізками... Дякую тобі, Тамаро. 1Спам 9 metman17L • 12:57, 21.08.2011 [Лінк на твір] Буває, Вікторе, буває... Але Поет усе стерпить. Хай музи далі прилітають. Хай серце Слово по-щемить. Бо ви даруєте прекрасні, Дозрілі в творчості рядки. Хай Бог дає Вам, друже, щастя. І хай примножить Вам роки. 0Спам 11 Did • 13:35, 21.08.2011 [Лінк на твір] Дякую тобі, Василю, за таке чудове поетичне побажання. Навзаєм, друже... 0Спам 14 Asedo1949 • 17:11, 21.08.2011 [Лінк на твір] Картати так себе не треба, Що крила зламані до неба Не донесуть душі тепло…. Ще світлим зробиться чоло І на його відкритім лоні, Мрії, як крапля на долоні, Засяють барвами весни, Забувши розпачу сліди. 0Спам 18 Did • 06:59, 22.08.2011 [Лінк на твір] Дякую вам, Катю. 0Спам 15 allagrabinska • 21:19, 21.08.2011 [Лінк на твір] Вікторе!!! ... Та Ваші крила ще міцні і широченні, якщо можете так писати!!! 0Спам 19 Did • 07:02, 22.08.2011 [Лінк на твір] Та мова ж не тільки про крила мрій, а й про те, що робиться всередині... Дякую вам, Алло. 0Спам 16 укран • 23:12, 21.08.2011 [Лінк на твір] Вікторе гарно написали. Хочу лише вам порадити відганяти безпідставні страхи: Слова поетів невмирущі Не згасне їх вогонь повік Вони як ліки цілющі Не у натхненні їхній лік Тобто, якщо ви справді хороший і сильний поет, якщо ви багатий душею (а судячи з вірша, це так) то вам нестрашні відчуття розпачу розчарування і відсутності цього "панського" натхненння (да слова "лік" у цьому експромті означає "кількість"). Дякую за вірш 0Спам 20 Did • 07:05, 22.08.2011 [Лінк на твір] А хто сказав, що я боюся?.. Я, швидше за все, пісумовую прожите, роблю певні, невеселі, висновки... Дякую. 0Спам 21 укран • 20:02, 22.08.2011 [Лінк на твір] "На мить у розпачі чоло", я думав що це свого роду як страх, страх що більше не буде красивих барвів звуків і душевного тепла, а оці слова "обміліло в душі джерельце" це ж також розпач, що більше не буде широкої річки творчої наснаги... чи не так. Чи ви вже просто підсумовуєте втрачене, ну тоді мені вас ще більше жаль, бо це ще гірше ніж страх...Вибачте якщо що не так зрозумів. Також хочу хоча б вас попросити не відвертайтесь від мене, хоча б ви дивіться і коментуйте те що я пишу, навіть якщо це дуже погане щось, допоможіть мені з наголосами (вкажіть на помилки), наперед дуже ДЯКУЮ. Ну а якщо ви відмовитеся, що ж як то кажуть плакати не буду, просто згортатиму свої вміння і навики. Успіхів вам у творчості і головне залишайтеся людиною, "поетом можеш ти не бути а чоловіком бути мусиш". 0Спам 22 Did • 00:35, 23.08.2011 [Лінк на твір] По мірі сил і можливостей, бо останнім часу на все, повір, мені дуже не вистачає часу... Дякую за довіру.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі