Ох сумує серце УКРАЇНЦЯ посміх на устах його згаса. Хмара чорна суне не боїться, Знов біда гуляє і гаса.
Угорі дими,- внизу багнюка, Українцю скрізь здіймає ляк, ІЗ усіх боків задуха стука, Дихати потрібно -, тільки як?!
Від гудінь і співів буревія, Мов скавчання дике у степу, Від якого він лише чманіє, Так, що лізе в пекло у сліпу.
Бо те слово мудре неоцінне, Він відразу не бере у Бога... Щоб наверх злетіти неодмінно, Треба вибрать правильну дорогу!
П. Іване, підкорегувала Ваш вірш, бо задум гарний, а форма нікудишня(шкода) Десь приблизно в такому ритмі він бу мав звучати.Я дуже хочу щоб Ви уважно прослідкували, що саме підкореговано і чого не треба повторювати на майбуття. Почитяйте вірш колька разів розбивши його на склади,Почитайте свій варіант, а потім мій і Ви зрозумієте- я впевнена в цьому.Успіху Вам!
Чудово,багатообразно, колоритно!Хочу лишень запитатися: чи Ви свідомо змінюєте ритм вірша? Чи просто не вважаєте це за суттєве? Тут дуже легко піDкорuгувати форму і це б виглядало ще більш промовисто, аніж є вже.Або інший варіант: надати віршу легкої, невимушеної форми неритмізованих композицій і не ділити на строфи.Як Ви вважаєте,п. Валентино? за дух вірша - 12 балів.
Вітаю на сайті! Приємно читати Вашi емоційно наповнені твори, але одразу зроблю кілька зауважень. "на вітру.." - це механічний переклад з російської- так бути не може. Треба ще пошукати.Останній катрен абсолютно різниться і випадаї зі структури вірша. Доопрацюйте цей гарний вірш, бо поки що він недосконалий.
п.Андрію, переклад вимагає доопрацювання.Особливо це стосуюєть формu вірша."В кров"- не годиться. "Як босий біг навздогін їй "- тут наголос страждає. "Ведений ніжною рукою " - тут теж проблема з наголосм.Треба пошукати ще.Наразі не оцінюю, бо твір абсолютно "сирий".
Радію, що приліг на душу віршик.Взагалі-то це мій струнний експромт для гітари, але перечитавши твій комент, відчуваю, що теж мені звучить і Твій вірш .Негайно іду співати!- Гарно осінь проводжати!
А що...? Вдала пародія, до речі, вийшла, Василю.Так у Вас виявляється і такий хист приховувся( вже другий вечір у ц;ому переконуюся) Що- що, а от пародію написати- то уміння неабияке треба мати.Дякую за настрій
Які переливи діалектичої лексики: ляда, опинальна хустина,леткі прозорі стрічки, віно...а образи! - образи, як оксамити багаті! Вічувається, що автор прекрасно знається в обрядовости і розбирається у традиціях нашого народу. Ідейна лінія прекраснo виписана і подана зі смаком. Прекрасний білий вірш- дякую, п. Валентино! :up:
п.Катерино, тема, яку Ви підняли є дуже важливою, адже це новітній геноцид проти людства, а, зокрема, проти українського народу. Коли народ стає юрбою- ним легше керувати.Коли найсильніша ланка народу- молодь, винищується( пиятика, наркоманія...) - у такого народу майбуття немає. Один старий індіанець, з яким я зустрілася на одному із мистецьких заходів, мені сказав: поки нас переслідували і ми давали відсіч- ми ще жили,а коли нам дали "цукеркУ" - тканини, горілка і т. д. - ми стали на коліна". Так зараз стає на коліна людство перед отим злом, що ВИ дуже гарно подали у вірші. Дещо маю зауваги до наголосів.
Поет, як зірка- він вже є А ще його ніхто не бачить, Бо світло дуже довго йде До душ і розумів ледачих. Енергія його летить Вусебіч, в безконечні кванти, Як Божий Дух, що водномить сягає безмір і ґіґантів. Ясна поетова зоря Палає для очей пророків, Мов для Овідія зійшла Над Овидом і за сотню років Летить до нас і грає нам Як Вега сяйвом в небосхилі І вабить вічністю і ми Пісні складаємо для милих. Юр. Волощак
Іванко, Ти створив молитву...! Дуже трепетну! Хочу зрозуміти оцей рядок: "Жодного в хащах зі зла не забуть" Про раба: більше серце лежить до п. Катрусиного варіанту.Синами і доньками ми є. Дякую за насолоду це читати.5
Стоять у черзі всі до кас На рейс зірковий "вищий клас", Бо кожен вже летіти лас У чудний спосіб на Парнас! Та мовить з неба сильний бас: "Пегас ізловиться не раз, Якщо ваш дух ще не погас, Якщо в двигтінні творчих фраз Сердечно бухкає колапс. Зігріє солодко всіх Вас Велика мрія про Парнас! До нього плисти треба в брас Стрибати вміло, йти кріз час, Гортать сторінки книжних мас, Відчути Музи тонкий глас! Та той, хто творчістю погас,- Хоч вік у черзі стій до кас,- Бо той лінивий, - то атас- Не попаде він на Парнас!" А на "Анумо" всі, як враз Віршують, творять, кожен- "АС" Цей сайт стежина просто клас- Сходинка спражня на Парнас!
Світланочко, дорогенька, та чого ж Ви вибачаєтеся? У мене ж аналогічна ситуація: також не встигаю прокоментувати усього, що б хотілося. Головне, що читається: хіба не так? А цей віршик,( я вже вчора писала, )що хочі написаний давно, а виставила його тепер для Наталочки - Валькірії. Мені взагалі подобається, що люди на сайті не просто видрукавують свої твори, а якось вже живуть одною родиною. І спілкування тут живе...Щасти вам!
п. Пилипе, так казково, барвисто, а особливо останній кaтрен: "То ж хоч зима уже на носі Життя продовжуються й досі! Такий пейзаж передвечір’я В останні дні передзимів’я. "
Я би порадила ,заради ритму вірша змінити так: "Життя У парку колоритне"
Коли прилинуть до них діти. тут так: "Коли до них прилинуть діти" бо інакше наголос не гріє...
Не бачачи ніде нікого, - тут би краще зазвучало "непомічаючи нікого" Віршик вартує звичати і для дорослих , і для малюків!