Здавалося б чеченці могли б стати побратимами по горі - на них так само підло напала і добиває Росія... читаю що є їхні вже добровольчі батальйони, але водночас читаю, що є багато їхніх найманців, що воюють за росію ..?..
А знаєте біда більшості сучасних поетів у тому - що вони не люблять читати інших авторів... А що легше написати десять своїх "шедеврів", чим прочитати і замислитись над хоча б одним - чужим... А взагалі вірш - це відзеркалення душі, нехай і невмілої, нехай і ати-яти, нехай і лінивої але Душі, Душі Людини. Дуже легко образити і надзвичайно важко - вибачитись... Дякую за роздуми.
Ну що ж Ви так... шановний пане Іване... навіщо так, на цій віршованій дорозі завжди ми учнями були... просто дехто уважніший, дехто ні... Давно мені розповідали, що вірш сучасний - вірш складний, не просто -ати -іти -яти а взагалі - без однорідних рим - особливо дієслівних ганяти -казати, спати -брехати... (як у Вашому випадку) а також варто уникати прикметникових (зелений-вчений-варений) і бажано навіть іменникових уникати - що ще важче - трава-жнива-пора-весна... А ще рими поділяють на прості, складні та складені. прості - це наголос в кінці слова кров-любов-знайшов.. складні - коли наголос не на останньому складі: парта-жарти-варто-гарту ... і складені: І я- сІмя (як зерно а не родина)
Доволі повчальне оповідання... Але я думаю. якщо Інна бажає здійснити свою мрію, якщо вона бачить, що люди довіряють їй, якщо вона відчуває СВОЮ ПОТРІБНІСТЬ ЛЮДЯМ і впевнена в тому, що зможе їм допомагати... то вона закінчить медичний ВУЗ і обовязково стане чудовим лікарем. Я думаю...
Дозвольте кілька слів критики... Зміст чудовий... але я трішечки, чу-чуть у ритмі збився... ну це буває, я далеко не майстер і поетом не називаюсь так, аматор, з перетоптаним вухом))) і все ж поясніть будь ласка: І так структура 13 14 13 14 чи 14 13 14 13, а 4 ий рядок першого катрена взагалі 12 голосних? Хоча це менш важливо... Наголос недобрий: "Чи наше тАке рідне..." Дякую за відповідь. Я сам вчусь просто цікаво...