Поводир Відголосок х/ф «Поводир»
В той час, коли прийшла орда кривава
З Московії, з жидівського кагана,
По всій Вкраїні горе розлилось
Ридало все навкруг устоголос,-
Земля свята усіялась смертями.
Людей вбивали, потім пам'ять, мову;
Стріляли в душу мирному народу,
Мов злОдіїв, ловили кобзарів,
Сліпих, від Бога даних, носіїв
Святих скрижалей правди і свободи.
Ми берегли історію і волю,
Давнішню славу подвигів героїв
Не в книгах,- в наших думах і піснях,
Що до нових нас кликали звитяг,
прокинувшись у матері в утробі.
У світлих душах вже ніхто не зможе
Правдивий хід історії стриножить,
Скувати у сибірських таборах,
в кривавих зображати кольорах,
й на цілий світ брехати так безбожно.
Втопить хотіли у безвинній крові,
Псарі московські, прихвосні червоні,
Смертельний свій одвічний переляк,
Та зрозуміти не могли ніяк,
Що з крові нові виростуть герої.
Смердять цигарки їхні переляком
І в мілких душах їх одбірним матом
Присипане брехні старе рядно,
Щоб в нім чуже загарбане добро
З собою в домовину забирати.
А в душах людських праведних та світлих ,
Дарованих усім Творцем Всевишнім,
Там зерна пам'яті несуть свій код,
Котрий змінить не сміє вже ніхто,
Ні цар, ні хан, ні вождь-тиран всесвітній .
Кобзар носив торбину за плечима,
Він був сліпим. Водив його хлопчина
Котрий від смерті втік і батьковбивць.
Іван поводиря свого учив ,
Як вижити з незрячими очима.
Кобзар не був таким сліпим від роду,
Та, очі йому "ворогу народу",
Із кулемета зрадник розстріляв,
Хотів від них сховати переляк,
Уникнуть кари божої та суду.
Але , Господь вберіг його від страти,
Віддавши в руки зір з очей незрячих,
Щоб зміг він на землі своїй знайти
Запроданця кривавого сліди
І вбивцю - супостата покарати.
Носив він кобзу в латаній торбині
Разом з піснЯми – думами Вкраїни,
А в кобзі тій жила своя душа
Кленова чиста й світла, мов свіча,-
свободи духу й правди берегиня.
Настав розплати праведний час, судний,
Для зрадника, московського приблуди.
Із кобзи, вщент розбитої, струна
В горлянку смертю ворогу впилась,-
Кобзар свій вирок виніс по заслузі.
Не можна вічну душу розстріляти
І вільну пісню в горлі задушити,
Спалити пам'ять в полум'ї брехні,
Втоптати світ ідейному багні
І правду в крові людській утопити.
Не буде цьому роду переводу
В нім воля з криці , правда ж йде від Бога.
Низький усім поводирям уклін,
А для нових, прийдешніх поколінь
Сліпий кобзар дає пересторогу.
19.01.2015р
Дякую Вам, панно Лілея, за візит та коментар.Хочеться, щоб історія врешті чомусь навчила нас і наших ворогів...Заходьте ща буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Радий Вас бачити,пане Укране!Дякую за прочитання та зауваження, спробую переглянути ще раз, може щось виправлю.Заходьте ще, буду радий Вас бачити.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Дякую Вам , пане Петре, що завітали та залишили коментар. Дякуючи Вашим та попереднім зауваженням. твір відредагував. Добре що є такі колеги що пишуть слушні зауваження та поради. Щодо самого фільму, то він на мій погляд не ідеальний , але всім кого цікавить наша історія часів розкуркулення та "продрвзверстки" раджу подивитись. Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам пане, Укране, ще раз за візит. Ваші зауваження мене спонукали на перередагування .Дякуючи Вам знайшов чимало огріхів, вичистив.Заходьте ще буду радий.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
