Дякую... Їх багато є, слава Богові... Відмовчуються, бо думають... І це головне... Коментарі, певно, не завжди потрібні... Найчастіше вони формальні і навіть трапляються не щирі... То краще бех них... І якщо всі вірші коментуавти, то коли ж писати свої? І ще таке буває: людині пишеш про розміри, ритм і т. п., пояснюєш, як і слід пояснювати в таких випадаках початківцю, а в результаті вона вважає тебе за ворога... Бо треба було погладити по голівці і сказати: ах, яка ти розумниця! Бувають ситуації, як у дитячому садку...
Все повинно бути зв'язано з темою поезії, бо нерідко пишуть аби писати... У народі про таке кажуть: ні к селу, ні к городу... Або інша крайність: під слабеньким віршеи написано "майстерно"... Це просто безвідповідальність... А людина читає і вірить, що то справді добре написано... Хіба ж так можна? І часто хвалять заради того, щоб хтось теж похвалив за посередні вірші... Я тебе хвалив, то не забуть похвалити мене... А хто страждає? СЛОВО! І творчість, бо їй кепсько, вона нікудишня... Оцінювати потрібно об'єктивно, а якщо зашкалює заздрість чи з якоїсь причини нічого сказати, то краще зробити паузу...
Гарний вірш... А зло - поганий порадник... Кажуть, на зло всім, купив квиток і пішов пішки... Шаленство юності... А де воно? У душі... Шукайте його там... Там і Ваше кохання... І золоті струни Вашої арфи там...
Сильний заклик... І схвильований... Хай люд прозріє від оман І воскресатиме дух вільний, Бо не розтяти пуповини, Яка крізь нас і Україну, - Стань, Українцю, вільним стань!
Дякую всім, хто завітав, почувши мій щирий голос... Люба сестро, багато покликаних та мало вибраних... Думаю, що Ви, як ніхто, розумієте мене... І дякую Богові за всіх читачів... Якщо Дух не спонукає, то я не пишу... Високого неба і осяяння. Будьте благословенні!
Шукаєм в домі «п’ятий ріг», А тут і старість на поріг… Кажуть, якщо не хочеш старіти, то не підпускай до себе старості... І ще таке... Хочеш бути щасливим? Будь ним... А де ж те щастя? У душі кожного... Його треба там знайти... Одне слово, постаратися!
Славненько... Тільки не пишіть великих літер-наголосів, не відучуйте читачів думати,... І поміняйте місцями деякі слова... Так буде милозвучніше... Ці дарунки готував Лису він рудому, Щоб його той не лякав, Більш у лісі цьому...
Кохання справді незбагненне диво... У ньому багато чарівних струн і тональностей, тому воно дуже різноманітне і таємниче, захопююче... Це вищий ступінь любови... Любов земна, а кохання небесне...