Старіємо ми, не з літами, Від смутку, жалю зі сльозами, Що мучать душу нам щодня, Життя пускають навмання. І зводять з вірної дороги, Збиваючи до крові ноги. А ми блукаємо в пітьмі, Немов шукаєм давні дні… Змінити це, не в нашій силі, Тому вони такі нам милі. Жадаєм нове відкриття, Продовжити своє життя… Отак, у тім коловороті, У клопотах, і у роботі, Шукаєм в домі «п’ятий ріг», А тут і старість на поріг…
Все так, Катю, в нашому життя, хоч у кожного своя власна пітьма чогось і свої особисті намагання нових відкриттів... У вірші багато узагальнень, немає конкретних дрібничок.
Шукаєм в домі «п’ятий ріг», А тут і старість на поріг… Кажуть, якщо не хочеш старіти, то не підпускай до себе старості... І ще таке... Хочеш бути щасливим? Будь ним... А де ж те щастя? У душі кожного... Його треба там знайти... Одне слово, постаратися!
Дуже дякую,п.Іване! Ціную вашу мудру думку, якої і сама хочу дотримуватись, але у вірші йде мова про наше бренне тіло, а воно хочем ми того чи ні втрачає форму- старіє.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
