Я люблю тебе рівно стільки, Скільки в морі німої води, Скільки трепету чують повіки, Коли в дощ їх примружуєш ти. Я люблю тебе вчора й нині, І любитиму завтра не менш, Бо спинитися на половині Я не в силі, і ти, мабуть,теж. Ти кохаєш мене рівно стільки, Скільки сині в блакиті небес, Ти пірнув з головою у ріки, Увібравши ту синь, і тебе Я любитиму зовсім не менше Через вічність одну. Що нам час? Коли наші життя, тільки день ще, Й стануть миттю кохання для нас...
Люда вірш гарний.Але третій і четвертий куплет ,мені видається ,зайвими. Ти ж виливаєш своє кохання*в море німої води*...твої почуття,то хай вони щирі і відверті будуть.А він то він.Четвертий куплет повторюєшся.Може я і не правий,але є така думка...Щасти тобі, Людо, не тільки в коханні ,а й в Поезії.
Я любитиму зовсім не менше Через вічність одну. Що нам час? Гарна тема і струна бринить славно... Я ще раз пересвідчуюсь у тому, що класик мав рацію, коли говорив, що коханню кожен вік підвладен...
Шановні, куплети у піснях, а у віршах - строфи... Згадайте уроки мови та літератури і частіше заглядайте у словники...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
