SITE LOGO
Сб, 11.01.2025, 05:07
Меню сайта
Наш опрос
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424
Главная » Комментарии пользователя [LedyDelfin]

Найдено комментариев: 1362
Показано комментариев: 721-750
Страницы: « 1 2 ... 23 24 25 26 27 ... 45 46 »

avatar
642 LedyDelfin • 15:12, 13.10.2012 [Лінк на твір]
дякую Вам, люба Колего, за те, що зрозуміли нас з цим проблемним віршем так точно і прозоро... отже, в ньому (віршеві) є той смисл, який я в нього і вкаладала, хотіла вкласти - це доводить Ваш коментар... Ви мене просто на твердий грунт поставили, бо коли бачиш, що зовсім не туди розмова хилиться, насамперед себе ж і звинувачуєш - у недолугості авторській... собі ж і довіряти перестаєш...
дякую Вам, і трохи плачу -- знялася напруга зайва... yes
avatar
641 LedyDelfin • 15:00, 13.10.2012 [Лінк на твір]
yes
avatar
640 LedyDelfin • 09:34, 13.10.2012 [Лінк на твір]
yes
avatar
639 LedyDelfin • 09:07, 13.10.2012 [Лінк на твір]
приємно, пані Катю, читати коментарі Ваші до тем і ідей, ритмізовано викладених, моїх... приємно, що Ви знаходите у моїх віршах думки, які і Вам цікаві, а найбільше я Вам вдячна за те, що Ви не вчите мене, як слід чи варто ДУМАТИ І РОЗУМІТИ... якщо назвати наші взаємини "сполукою", як у вірші, то це якраз зразок природної сполуки на засадах "виключно добровільних"...
заходьте і вподальшому, завжди радітиму... yes
avatar
638 LedyDelfin • 09:00, 13.10.2012 [Лінк на твір]
"Людина не може бути вільною"... пані Ірино, і Ваша думка має повноцінне право на висловлення... а в принципі -- може бути вільною людина, якщо "невільною" бути -- їй такої розкоші не дано... творилося нас вільними... люди найбільш поневолюють одне одного... часто, з самих благих поривань... на рівні маніпуляцій... звичок, всіляких умовностей... ну, і на всіх інших рівнях... людина може бути АБСОЛЮТНО ВІЛЬНОЮ, правда, за таке благо вона мусить прийняти і невідворотну нагороду -- бути абсолютно самою... (не самотньою -- то інще)...
дякую Вам за увагу до віршів моїх... yes
avatar
637 LedyDelfin • 08:51, 13.10.2012 [Лінк на твір]
так вийшло якось... приємно, що Ви зауважили саме головне... дякую, пане Іване...
avatar
636 LedyDelfin • 08:50, 13.10.2012 [Лінк на твір]
нехай до мене притягається "до мене подібне" -- я дуже хотіла б, щоб так воно і було...

У основі основ всіх -
Не насилля і примус -
ДоброВільність любові,
Лиш вона незборима... -- приємно, що моя декларація знайшла собі у цьому коментареві потвердження... отже, теоретично ми однодумці... чи однодумИці...
дякую за коментар і увагу, пані Наталю...
avatar
635 LedyDelfin • 16:35, 11.10.2012 [Лінк на твір]
добре.. аби лиш між вас усе на добре складалося.. і завжди... так, світанкові -- легкі... бо поки ми спимо -- вони на нас до-овго проз шибки віконні надивляються... мають час себе продумати і вимайструвати... yes

А знаєш, у сотнях згорянь
Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине!...
avatar
634 LedyDelfin • 16:03, 11.10.2012 [Лінк на твір]
ні, не віршик... а прекрасний, на повні груди (легені) живий, повнокровний ВІРШ... легко прийшов?... чи легкою була дорога його?... досвід... до втілення... це -- вірш... твір... духовно-словесна сутність...
при тому -- гарна і світла... не легковаж, люба Наталю... а втім, у вас там свої стилі взаємин... :) мене трохи лякає твоя така -- а... сам прийшов... гарно, отже, ДОРОГУ ЗНАТИ, ЯКОЮ ВОНИ ДО ТЕБЕ ТАК ОХОЧЕ ЗЛІТАЮТЬСЯ... радію кожному... yes
avatar
633 LedyDelfin • 11:41, 11.10.2012 [Лінк на твір]
ага... співкнязь... брат Князя світу сього...дякую, пане Йване... yes
avatar
632 LedyDelfin • 09:57, 11.10.2012 [Лінк на твір]
люба Наталю -- перше -- постав цей вірш у стрічку -- занадто щедро залишати його в ролі експромту у коментарях -- прекрасна сильна і мудра Річ... друге -- символ тут є один, який уже добу "висить" на моєму внутрішньому екрані... уночі також, вві сні, маю на увазі... ось в момент нинішнього просинання два таких геніальних рядки "показали", таких досконалих, початок власне... але перша тутешня думка випадкова їх, на жаль, "здула" із пам"яті... силюся, але знайти їх, повернути сюди -- не вдається... от коли я цю тему, чи картинку, ідею -- зроблю, то ти впізнаєш, якого саме символа я маю на увазі... трохи дивно, але момент зчитування потверджується не вперше... у нашій розмовві той "мій" символ не фігурував... отже, ти "побачила" його поза словесною розмовою... як ніби сон нам однаковий приснився... ну, З ВАРІАЦІЯМИ... yes
avatar
631 LedyDelfin • 09:40, 11.10.2012 [Лінк на твір]
Якби ж хто придумав такого рентгена,
Що душу людини просвітить наскрізно,
І ніші, в яких причаїлася темінь,
Наповнить враз світлом, допоки не пізно... --

от цікава вийшла ситуація... ти кажеш "де б узяти такого рентгена..." і відповідь зовсім поруч -- у заголовку вірша -- НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ...
класно!.. yes
avatar
630 LedyDelfin • 09:27, 11.10.2012 [Лінк на твір]
де знайти? та у церкві, у храмі, тобто, у серці власному, воно не "ведеться" на лукавства... от його й треба слухатися... а не логіки розсудочної: та ні, та не може бути, та то я така... не так розумію... все ми правильно знаємо, але неправильно частенько хочемо розуміти... не буває такого, щоб щупальця лізли в душу, А ДУША ТАКОГО НЕ ПОМІЧАЛА... ПРОСТО НЕ ВІРИМО СОБІ, тОму дякові, що із прозорливості інтуїтивної постійно нагадує: Будь уважною! він не може більшого, бо -- свобода волі нашої, і вибору нашого для нього свята і непорушна....
мила янгольська личина... ну, не все так однозначно... в кожній людині є і янгол білокрилий, і його протилежність... все залежить від того, котрий із них в якийсь момент диктує, чи пропонує ВИБІР, з ким людина солідаризується... тому, янгел у підступному другові -- це не оптичний самообман, це бачення того, що ти можеш і хочеш бачити... а коли білого відпихне чорний -- тут і виходить драма... але чорний також тимчасовий, якщо душа людська, чи її особистість -- єство... зрозуміє, хто її і куди веде... тому і поклав Бог таїнство покаяння, сповіді, причастя... не випадково ж такі дії названо "духовним подвигом"... тобто, для цього потрібен героїзм, сила внутрішня... будемо вірити, що кожному з нас стане сили ті подвиги звершити... усе може і мусить зійти на світлу сторону... за таку перспективу для кожного з нас і дав себе мучити Христос...

ще пару наших з тобою, люба Наталю, взаємних реплік і вийде у нас цілий ТРАКТАТ... yes
avatar
629 LedyDelfin • 01:07, 11.10.2012 [Лінк на твір]
Будемо уважними! -- як нагадує щораз дяк під час церковної служби... чогось цей його "рефрен" має для мене таке глибинне значення... давно проста ця фраза стала для мене крилатою... :) отакі смішні реакції... несподівані пошуки значень там, де їх може ніхто і не вкладав... потреба, мабуть...
гарно ми з тобою нічку цю розважаємо... yes
avatar
628 LedyDelfin • 00:42, 11.10.2012 [Лінк на твір]
істота... тут право вибору... виявляється, це не тільки право, але й обов"язок у якийсь момент... а НЕвибір -- також ВИБІР врешті... власне, так воно і є... відмовившись вибирати -- все одно вибираєш...

на все життя вразила мене одна розмова з стовідсотково ортодоксальною монахинею, знаєш, монахині -- дуже строгі, як правило... я працювала в монастирі, як журналіст, була там причина, і от з цією матушкою (монастир, до речі був чоловічий, вона приходила звідкись, ну, я не там, де їхні кельї працювала, а де адміністративні їхні будівлі, з Настоятелем спілкувалася, одне слово, давня і знана біля-Київська обитель, зараз уже в межах міста, бо місто розрослося і монастиря того обступило...) -- то монашка та сувора якось сказала мені (вона в мирському житті була журналісткою, може тому вважала за допустиме для себе говорити зі мною... а може я чимось викликала у неї якусь довіру... врешті, не має це значення, хоча я дивувалася, що вона говорить зі мною, мирською, нерозкаяною...)то вона сказала, що ЛЮДИ -- ДОСКОНАЛІШІ ЯНГОЛІВ... я аж злякалася за неї, чи, не приведи Боже, не єресь, часом, яка випадково у неї вискочила... коли -- ні, вона не спохопилася за сказаним, а пояснила: перше -- людей Бог сотворив після ангелів, а Він не міг "погіршувати" плоди творчості своєї, тільки покращувати, а друге, що мене й вразило -- ЛЮДЯМ БОГ ДАВ ПРАВО ПОСТІЙНОГО ВИБОРУ, тоді як ангели могли скористатися таким правом ТІЛЬКИ ОДИН РАЗ, І ВОНИ СКОРИСТАЛИСЯ НИМ -- ХТО ЯК ВИРІШИВ... А ЛЮДИ РОБЛЯТЬ ВИБІР ПОСТІЙНО, ЩОМИТІ... у цьому наша перевага над Ангелами і, мабуть, і печаль, драма наша внутрішня... а може, і трагедія...
сірим ангелам можна співчувати, але Бог прийняв їхній вибір-Невибір... от і ми маємо приймати вибір кожного ближнього, як його святе, Богом дане право... і навіть те, що цей вибір може щомиті мінятися... тому, хай всім нам Бог підказує, де "біле", а де "чорне"... і пошле мудрості після не кращого вибору, зробити кращий... все не остаточно, поки ми живемо у світі цьому, де є в нас ПРАВО ПОСТІЙНОГО ВИБОРУ...
отакі роздуми мої наразі... дякую тобі, люба Наталю, за СПІВЗВУЧНІСТЬ... yes
avatar
627 LedyDelfin • 22:22, 10.10.2012 [Лінк на твір]
люба Наталю, справа в тому, що крім білих янголів і чорних -- їх також називають янголами, бо вони ними колись були, до зради, є ще й сірі -- це ті, які в момент вибору між "білим" і "чорним" виявилися нездібними зробити той вибір: вони сірі... вони напів... ну от як сутінки, чи мовчанка між так і ні... вони кудись ідуть, а тоді кудись повертають... у них немає мети... їх не приймає світло, і відкидає тьма... вони - між... отакі печальні і безпросвітні істоти... не здібні приймати рішення, бо не здібні нести за свої рішення відповідальність... бачиш, скільки явищ належить володінням Сірого Ангела... отака історія... а адресат, якого ти маєш на увазі... я це писала минулого року... адресатом був сам Володар сутінків і туманів... ну, можливо зараз і проглядає якась аналогія... ну, що тут скажеш -- поети бачать наскрізь і наперед, хоч не завжди віддають собі звіт, що бачене означає до решти... ні, це не адресовано людині якійсь, але адресовано всім нам -- людям...
дякую за відгук... завжди рада бачити увагу твою... yes
avatar
626 LedyDelfin • 21:06, 09.10.2012 [Лінк на твір]
Любий Одуванчику! Ваша осінь -- ГЕНІАЛЬНА І НЕПЕРЕВЕРШЕНА!... просто чудесна осінь, такий вірш!.. спокійно так... так! виважено і витончено водночас... оригінально і достеменно... одне слово -- САМА ДОСКОНАЛІСТЬ поетична...
я просто закохана у цю Вашу осінь справжню... yes
avatar
625 LedyDelfin • 07:45, 09.10.2012 [Лінк на твір]
справа в тому, що я "не вірю в зло до кінця", ну, як це сказати: є межа сприйняття негативу -- мого сприйняття... і нижче цієї межі я вже не сприймаю... не вірю...от для чогось мені продемонстровано "замежжя" людського негативу... то я його й силюся осмислити... і все одно не вірю... я краще ставлюся до людей, чим вони, часом, самі до себе... чи хочу краще ставитися... і справа тут не в приватному розчаруванні... чи вперше? хоч сподіваюся, що востаннє... власне, все ж бачилося, зналося, але "межа" не дозволяла прийняти за явне... знаєш, одних дратують чиїсь захмарні польоти, інші не вірять у чиїсь "каналізаційні борсання"... мабуть, все треба приймати, як таке, що може бути... єдине -- безвідносно до себе... життя вирує скрізь -- і у космічних висотах, і у стічних канавах... можливо, і ті форми й інші мають однакове право на існування, на визнання... у кожного своя функція... і треба швидко вирішувати, кому з ким по дорозі, а кому з ким ні... хто літає -- літай! хто повзає -- повзай! кожному своє... хто краще чинить?.. -- та кожен "кращий" у своєму середовищі... чим огидніші грифи за орлів? та нічим, це тільки людям здається, що орли горді і красиві, бо п"ють гарячу кров, а грифи огидні, бо їдять падлину... і ті й інші -- їдять інших... при чому, грифи (огидні, як нам здається) -- не вбивають... прибирають рештки уже по факту смерті... після орлів також... все умовно... і все обумовлено...
і не варто вимагати одне від одного неприродного, того, що не дано... з точки зору повзаючих -- літаючі так само неправильні і недопустимі... так само викликають бажання "перевчити", щоб "допомогти"... от зараз всіляка додаткова інформація підказує, що не таке вже це і виняткове явище -- справжня жадність, дріб"язковість, лукавство... et setera...
врешті, кожна людина має право зробити свій вибір... і кожен зроблений вибір, є факт і право людини, яка його зробила... інші люди мусять його визнати... а осмисляти -- скільки завгодно, якщо є потреба "борсатися" у чиїйсь канаві... краще, звичайно, сказати "у житті все може бути" і припинити намагатися зрозуміти "...ну як таке можливе?.." отак собі можливе, та й по тому... радій, що це можливе не для тебе особисто... чи, може, журись... але, здається мені, що краще радіти...
сильне враження... от і кола "на моніторі"...
дякую тобі, люба Наталю, за все... yes
avatar
624 LedyDelfin • 07:06, 09.10.2012 [Лінк на твір]
місячне світло -- бліде... ніби з нього усе життя висмоктано... є люди такі, які тільки всмоктують у себе чиюсь енергію, але доброго в них від того не більшає... надаремні зусилля таких "оживити"... наповнити... вони поглинають але не збагачуються, так тільки -- відбитим від поверхні їхньої блищать... отака аналогія...
дякую Тобі, люба Роксолано... "Вициганене і віддубльоване світло...ото дійсно холод" -- як сильно сказано... і точно...
avatar
623 LedyDelfin • 18:44, 08.10.2012 [Лінк на твір]
люба Наталочко, насамперед я дуже рада Вас бачити, а тим паче ще й чути... Ваша думка, враження для мене цінні завжди, і я завжди на них (і на Вас) чекаю... і п"ятірочка -- а чого ж, хай буде... :)

але найбільше радію, що завітали і глянули вірша мого, і що він Вам видався цікавим... yes
avatar
622 LedyDelfin • 11:43, 07.10.2012 [Лінк на твір]
отакі на сьогодні ілюзії... тихо сяю... дякую за Світло, Сонце моє... yes
avatar
621 LedyDelfin • 07:57, 07.10.2012 [Лінк на твір]
радію, що Вам сподобався цей вірш... yes
avatar
620 LedyDelfin • 07:56, 07.10.2012 [Лінк на твір]
так.. все минає і починається знову... кола наші завершені але не замкнені... спіраль... безкінечне число варіантів реальності... поступ росту у процесі пізнання... вічний рух... можливий лише за умови збереження космічної рівноваги...
дякую, Оксаночко...
avatar
619 LedyDelfin • 18:31, 06.10.2012 [Лінк на твір]
радію, що Вашу увагу, пане Йване, привабив цей рядочок... yes
avatar
618 LedyDelfin • 18:28, 06.10.2012 [Лінк на твір]
люба Роксолано, радію, що ми з тобою "ПОДОРОЖНИКИ" -- що й доводить оцей зв"язок "тематичний"... і поза ним... я тут -- від окремого(приватного) -- до "всезагального"... так сукАлося... спліталося, отак зсукАлося і сплелося... yes
avatar
617 LedyDelfin • 17:43, 06.10.2012 [Лінк на твір]
ну, я про повторюваність, циклічність у кількох планах, у вигляді спіралі в тому числі... все повторюється, але на іншому (вищому) рівні (може й на нижчий людина перейти, але ми не будемо про таке...) я не стільки про пори року... я про циклічність наближення-віддалення... ну, на прикладі Землі і Сонця -- це потепління-похолодання взаємин... постійне чекання і повторюваність подій (наближення-віддалення)... але поки віддалення пройде своєю орбітою до кінця і там поверне назад, за законами орбіт, і стане наближенням, то об"єкт, від якого щось віддалилося, може й зникнути на той час, перейти на інший виток спіралі, чи в іншу якість... тому -- розлука справа небезпечна і не завжди той, хто чекає -- дочекається... а той хто повертається -- не щоразу знайде того, до кого повертається з апоастру віддаленого свого, таким як залишив... це -- про стосунки між людьми і це тільки один нюанс ...

тут і про вічний поступальний рух росту і розвитку... і ще про те, що ми маємо мало часу, щоб дочекатися здійснення, скажімо, якихось мрій чи досягнення мети важливої заради того ж таки росту і розвитку... от ми зробили "посил" у, назвімо, Космос, і цей сигнал відправився своїми стежками (орбітами) туди, де є точка здійснення нашого бажання... і чим вища мета, бажання, мрія, тим віддаленішою може виявитися та "точка", яка нашим посилом має бути активована... от нашого часу земного може і не стати, поки посил наш повернеться до нас здійсненим... тоді наші бажання, мрії збудуться в потомках наших... я давно знаю, що треба мріяти високі і сміливі мрії -- не встигнуть мені збутися, онукам збудуться, в яких частково буду присутньою тут, у цьому світі - і я...
у цьому віршеві є кілька тем і це тільки ще один нюанс...отак у цьому плані "ніщо не минає", бо все залишається в Чаші Всесвіту... і рано чи пізно ми зустрічаємося з наслідками наших дій і вчинків, слів, бажань чи думок, мрій, любовей-нелюбовей у цій Чаші не залежно від форми, яку матимемо... але це може не вміститися в "орбіту" саме цього ось, теперішнього, нашого життя... і це не так важливо... (якраз про це і сказав Еклізіаст -- усе минає...) але ні ми, ні наші "посили" із Чаші нікуди не подінемося, знайдемося колись і десь взаємно... тому, Еклізіаст сказав істину тільки для земного буття, а поза ним -- промовчав...

складно пояснювати вірш... тому складна у нас виходить розмова... але цікава, якщо мені вдалося хоч якось пояснити, про що я... здається, ще більше все заплуталося... можна сісти, і рядок за рядком, символ за символом, образ за образом -- що малося на увазі... може, так і зроблю... трохи згодом...

а багатоплановість вірша виправдана тим, що все однаково відбувається скрізь -- у макро і мікрокосмі... "як уверху, так і внизу"... масштаби різні... а Закони ті самі для всього... рух... коло...
avatar
616 LedyDelfin • 11:15, 06.10.2012 [Лінк на твір]
радію, пане Йване, що ми з Вами знову виявилися однодумцями... yes дякую Вам за п"ятірочку...
avatar
615 LedyDelfin • 11:14, 06.10.2012 [Лінк на твір]
дякую, пані Ірино, за відгук приємний... такий світ наш -- усе в ньому "вариться" і назавжди "консервується"... жаль, що не знаємо справжніх законів його, так, здогадуємося де про що... дехто... а якби знали, що ніщо не минає, мабуть, інакше б жили...краще... бо щораз думали б: чи варто щось чинити, казати, навіть думати... -- ніщо не таємниця... отакі ми з Вами філософи сьогодні... yes
avatar
614 LedyDelfin • 11:22, 05.10.2012 [Лінк на твір]
дуже вдячна Вам, пене Олеже, за відгук приємний і особливо за підказку... я вже поставила зірочку і внизу пояснила, що "повіЯми" -- від назви куща... повій -- кущ такий, любить збиратися на пагорби, на висипи коло ровів і росте, ніби коси, які за вітром віються, він нахилений в ту сторону, куди частіше вітер любить віяти...
латиною ця рослина інакше, звичайно ж, пойменована, якщо з"ясую, скажу Вам...
дуже гарно Ви мені підказали... пишеш -- бачиш куща... а виявляється -- можуть бути й інші варіанти слова... :) yes

ось так пояснює цю назву 10-томник:Чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на крутосхилах
avatar
613 LedyDelfin • 08:17, 05.10.2012 [Лінк на твір]
Роксоланочко, бачу, ти трохи образилася... насамперед -- немає тем до кінця пізнаних -- твоя Робота тому потвердження... про Настю і після нас писатимуть... я он про Мазепу 101 раз "побалакала"... і не я остання на цій стезі... тут все природно... і підхід твій абсолютно оригінальний -- тільки ти бачиш у такому освітленні, у такому ракурсі -- це все правильно... але я не про те хотіла сказати тобі, зізнатися... я знаю, що всі релігії ведуть до одного Бога, як різні стежки до одної церкви (окрім тих, які мають протилежний напрямок, протилежного "бога") розумієш... для мене проблема полону і неволі -- просто незносна... звідки я знаю, як повелась би в такій ситуації, але сидячи отут перед монітором, з жахом розумію, що вибрала б для себе стрибок зі скелі... полюбити поневолювача -- ну, для мене це "квадрат круглий"... може через те, що колись довелося щось подібне пізнати... не знаю...
це не стосується прекрасного твору твого, це стосується мого переляку глибокого перед поневоленням однієї людини іншою... в принципі... гарем -- жах і безвихідь... хоча і в такому стані незламні борються за життя і перемагають... шаную, але боюсь, я (приватно) не здібна... йдеться ж не про мене, так... але поезія -- це те, що проникає в глибини підсвідомості, така Поезія... і там у мене якийсь страх -- можливо, генетична пам"ять з тих часів...
найсмішніше, що знайомий антрополог якось сказав мені, що за формою черепа я -- "наполовину турчанка..." (а на другу половину -- класична українка, він сказав "черкеска" -- зараз це Черкаси, центральна Україна, на тоді, мабуть...) я подумала тоді, що, видать, якусь мою пра-пра-прабабусю турки згвалтували, що було досить частою практикою... може в цьому причина...

я тільки хотіла пояснити, чому я тримаюся дещо осторонь такого прекрасного твору Твого... ну зрозумій же мене -- я відзначаю його наснагу і творчу поетичну силу, але боюсь згадувати подробиці... дальше ж будуть у неї сини... і їй доведеться обрати одного з них, знавши, що решта мусять загинути -- це ж який жах! навіть більший, чим гарем і любов до поневолювача... найближчого до неї з них, трьох, здається, вона також не порятує... втратить...
але образ Насті -- це справді образ України... і в тебе це звучить високим поетичним утвердженням...
ще раз кажу -- тільки приватне моє боягузство, мабуть, психотравма мабуть, генетична, мабуть, пам"ять є причиною... ти мене зрозумієш.. краще, мабуть, було б і промовчати... тим паче, ти мене ні про що не питала... як завжди -- намагання з мого боку бути ввічливою і до решти відвертою... "святішою за папу Римського"... сподіваюся, усе буде гаразд, бо я щиро тебе люблю і ти -- могутня світла сила... yes
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz