дякую Роксоланочко... це мій знайомий струмочок... такий дрібненький сам собою, а говір має срібний... все щось собі наспівує, і вербам, і лопухам, які йому широкодолонно аплодують... але він не заради аплодисментів, хоча і не всупереч... як цівочка самого нездоланного життя, навіть зимою, з-під товщі льоду -- стиха, грудним таким співом... для себе самого... і мовчазних снігів... як ми...
так, пані Катю... це мій світ... струмочок, лопухи, осОки, підбіл, спориші всілякі любі мої, і пишні "неназвані бур"яни"... рослинне царство -- це світ і затишок для моєї душі... я їх дуже-дуже люблю... багатьох знаю поіменно... дякую Вам... а валуни -- у нас є Незамулені Джерела, правічні, незнищЕнні... які кожної потреби прокинуться... вчасно... і могутньо...
люба Роксолано, оце твоє "Дівча з України" -- без сумніву річ геніальна... стільки сили і пристрасті у кожному слові, у кожній комі-тире... ти вибач, що я... сторонюся ніби... справа в темі... для мене тема ця... гареми ці... султани ці, Аллах їхній... я все розумію розумом, але є щось неконтрольовано-глибше... -- я просто не можу в цю тему вникати... чомусь вона для мене "смертельно-смертельна"... я один раз про Настю все знаю, а більше не можу.. щось непоясненне, чи, може, постокротно неприйнятне... особисто... особисте... не знаю чому, але перемогти, навіть заради геніальності твоєї праці натхненно-поетичної не можу... ти ж вибачиш мені? це тільки тема для мене занадто... от... так вийшло... якісь мої психологічні таємниці і від себе в тому числі...
а поема -- геніальна, чи навіть роман у віршах -- не про форму мова... тут стільки твого неповторного вогню і могуті... дуже чесно тобі кажу -- ти ж бачиш: як на духу зізнаюся в усьому...
гарний вірш... а ця "місцинка" особливо мені симпатична.... так повільно наростає пристрастність... та й бажання не розлучатися -- гарне бажання... хай збудеться... для Вашого ЛГ...
люба Роксоланочко, найбільше моє щастя, що ТИ до тієї "скарбнички" зазираєш... щораз тішуся гостиною твоєю, як ніби дістаю улюблену перлину, рожеву... і милуюся нею потаємненько... неодмінно рада тобі...
пані Катю! "спокій Вічного руху"! сАме! якби Ви могли справді відчути, як я вдячна Вам за те, ЩО Ви мені зараз сказали! саме так я десь глибоко, на самому дні свідомості, мислення, де сприймаються не слова, не думки, не образи і навіть не символи, а щось іще ТОНШЕ, я це відчувала, не могла перекласти "на нашу людську, земну мову"... вихопити... я пояснила собі Вічність, як справді вічний і безмежний рух -- а рух цей -- як творчість... не обов"язково поетична, хоча це також "творення світів"... от тато мій (майстром був "золоті руки", усе міг зробити і побудувати, і те, що він "виготовляв" з дерева -- служило людям десятиліттями, якщо це навіть звичайне корито для годування тварин... хати "ставив" -- сам, від канави під фундамент до покрівлі даху (вперше двоє цих слів так вдало поєдналися...) -- то тато мій вмер у 57 років... я ніяк не могла прийняти такої події... і от у сні мені пояснили, що його покликано так рано (з моєї точки зору) бо настала пора БУДУВАТИ! новий світ, і краще за нього цього не зробить ніхто... і навіть той новий, майбутній світ, мені на ілюстраціях ніби, показали... пам"ятаю, що світ той був трохи схожим на підводний ніби -- усе там плавне таке, лінії такі -- видовжені ніби, і якось ніби м"ягко-рухливі, важко слова підібрати -- лагідний такий світ... я у цьому віршеві про вічність з малої букви... чисто часове, людське поняття -- той стан, чи ситуацію, яка вже не зміниться, просто втратить з плином часу акценти... гостроту... журбоносність свою... ситуацію, яка вже склалася назавжди і вона незмінна... треба її привітати і подружитися з нею... але Ви мені подарували -- просто неоціненну думку -- про Вічність із Заголовної букви... дуже-дуже вдячна Вам...
отже, для якоюсь мірою вже дотичності до "справжньої" Вічності мені не вистачає тільки СПОКОЮ... усього лиш... от саме на цьому і зосереджуся у подальшому... це той ключик, якого я не могла все життя знайти... і Ви, пані Катю, просто так мені його подарували... всі філософські "мої" системи сходяться саме на цьому... і от, Слово сказано...
о-о-о, так... знаємо... і я щаслива, що ми з тобою про любов у широкому розумінні -- це внутрішнє світло... світлячок такий собі... свічечка... і ніяким вітрам і буревіям не підвладна... і саме ця здібність і є найперше благословіння Боже...
ЛЮ-БИТИ -- ЛЮ-диною БИТІ (бути)... так я колись це слово розшифрувала...
тут сперечатися зайве -- "ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ!" це так, Наталю... щойно любов -- поняття широке... і якщо ти в широкому смислі цього поняття, як от "БОГ Є ЛЮБОВ", то я стовідсотково "за"... а якщо ти про часткове значення, то... я частково з тобою "ЗА"...
люба Наталю, по перше -- прекрасно... а по друге -- якби ти знала, яку глибинну суть заклала твоя інтуїція у фразу -- "де пітьма -- зла нема"... там нічого за великим рахунком нема, і в той же час -- там є все... і речовинне також... це філософія Миколи Руденка, знищеного "совітами" нашого мислителя другої половини минулого століття...
а за рятівну твою руку -- просто я відчуваю її... і може саме твоя рятівна рука і допомогла мені ось зовсім недавно в одному екстримі... то була реальна рука, ну, наскільки їй потребувалося матеріалізуватися, щоб вийняти мене з великої небезпеки... колись розкажу... дякую, класний вірш, як і завжди... ну, і "дихання" -- знайоме...
отака прекрасна зблизькість... на географічних і навіть космічних відстанях... мудро... бо для рідних душ, і справді, навіть мембранна непроникність між різними світами -- не перешкода... Львів -- одразу ж Наталя Крісман... і Оксана Мазур... (Оксану я вже від себе додаю... ) Хоча:
Зоряно-кавова магогуща у горнятку випитого дня, а на дні ворожиться: " люблю ще!" -
у тебе, Роксоланочко, либонь є й інші "свої" львівські "об`єкти...
та ні, ви самі себе з прописної букви величаєте, а крім того, знаєте... поговоріть з кимось іще... хочу трохи перепочити від чужих проблем... на сайті багато людей, і шанують вас... думаю, вам буде цікавіше, чим зі мною... мені -- точно... ви трохи передозували уваги, приділеної скромній моїй персоні... дякую, але -- помовчимо...
пані КАТЕРИНО, Я ЗАКЛИКАЮ ВАС ІГНОРУВАТИ БУДЬ ЯКІ ВИПАДИ НА ВАШУ АДРЕСУ ПЕРЕСЛІДУВАЧА ВАШОГО... БРУТАЛЬНІСТЬ ТАКИХ ПРЕТЕНЗІЙ УЖЕ ПЕРЕТНУЛА ВСІ ДОПУСТИМІ МЕЖІ... ЦЕ ВЖЕ НЕ ЛІТЕРАТУРА І НЕ ПОЕЗІЯ, НЕ СПІЛКУВАННЯ І НЕ КРИТИКА, НЕ СПРОБА ПІДКАЗАТИ ЧИ ПІДПРАВИТИ -- ЦЕ ХВОРОБА У СТАНІ ЗАГОСТРЕННЯ...
якщо ви маєте на увазі вчорашні Ваші запросини до Ірпіня, натякаючи, що в приваті з Вами хтось згоден, а публічно -- мовчить, маючи на увазі ось цю переписку, то я кладу її сюди публічно, тим паче, що я не знала, звідки ви оте "домів" вишкрябали...
отже, для повної об"єктивності, хоча про когось конкретно мова не йшла, це ви її тепер прив"язуєте до конкретного вірша і автора:
Дід: Валю, а як ти сприймаєш такі перли, як" домів"?......
В.С.: я не ратую за сміття в поезії, але я проти вихолощування... мова -- жива, і хто це відчуває, той відчуває... а "домів" без контексту ніяк не сприймаю...
от подумайте спокійно, пане Вікторе, коли щось горить, не приведи Боже, хата чия, чи сіна копиця -- коли біжать селом і кричать... і що ж вони кричать -- невже ж "пожежа" -- таке довге і складне слово у такій екстремальній ситуаціїї.. вони кричать: "ПОЖАР!" "Горимо!" "Горить!..."
пожар -- це рідний чоловік пожежі пара така, "супружеська" стосовно домів -- багато хто тут тільки вчиться слова до купи ліпити, багато хто так і не навчиться... але -- це душі їхні намагаються так до прекрасного долучитися, осмислити щось і виразити -- це саме головне... всі ми зникнемо без сліда -- ми навіть не на папері пишему, а "на нічому", на моніторах... практично, водою по гарячих каменях... ще не дописав, а вже парою у вічність зникло... тому... хай вчаться і вдосконалюються... це -- процес..
ще раз кажу -- про конкретного автора не йшлося... окрім як про вас, пане Вікторе... бо з вами ми говорили... і не треба мене до злостивостей ваших долучати... чи заспокоїтеся ви колись? чи вам без меддопомоги не обійтися? собі хоч звіт віддаєте, що чините...
...і дорога, і щлях, і путь... чого це "путівець, путивець" у нас є, а "путі" бути не повинно... і у словнику Грінченка є переслідувана Вами путь... і в російсько-українському путь перекладається як і"путь" в тому числі, і Академічний тлумачний від "путі" не відмовляється... і одвічний творець і носій мови путь здавна вживає... забороніть указом, на зразок Валуєвського і подібних, "пожар" і "путь"... добре, що повноважень таких не маєте...
отакі чистильщики, як оце Ви себе презентуєте, пане Вікторе, завдають нашій повноцінній і одухотвореній мові не менш шкоди, чим відверті її вороги... русизми... так просто... 40 відсотків лексики російської сучасної мови подарував їм Гоголь, збагативши їхній язик (я вже не нагадую Вам про Ключевського, бо Ви цікавитися не станете, це вже видКо) -- за рахунок нашої! Вони її присвоїли з радістю, а ми -- відмовилися від такого куска свого, живого...завдяки таким перестрашеним і бездумним "чистюлям", до яких причисляєте себе Ви... росіяни не дорікають одне одному і не залякують одне одного українізмами, це тільки у нас істерики, що і ллє воду на їхній млин... самі доводите, що наша мова бідніща за "їхню", неіснуючу насправді, другорядніша і похідна, хоча все якраз навпаки -- нашою зіпсованою послуговуються, але як високо її несуть, і як низько намагаються змусити невігласи наші опускати голови нас... і боятися! своєї мови...
Вам пожар той виключно "на слух" не подобається, але пора хоч би припинити цю -- ну просто дивну вже -- суперечку... Ви помилилися, якщо не можете цього визнати, то й не визнавайте, але позбавити мову ще одного повноцінного і широко і природно вживаного слова у Вас не вийде... та й по тому... якщо ні словники (в тому числі академічні), ні класики Вам нічого не доводять, то це вже навіть не вперта і глуха позиція, це -- клініка... тільки ВИ авторитет... але АВТОРИТЕТ ВИ -- виключно для себе самого...
любий пане укране, якщо "пані", то тільки ім"я -- "пані Валентино" (Валентино -- бо звертання), звертатися "по батькові" -- не в нашій традиції, а "пані, пане" -- в нашій, тому, або ім"я-по-батькові, або пані-пане і тільки ім"я)... звертання виділяється з обох боків комами -- отже, треба так: "Вибачте, Валентино Борисівно,"... ну, "невічливість" з одним "в" -- вважатимемо механічною помилкою...
ВИБАЧАЮ... більше так не чиніть...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('