щит
між Землею і Сонцем –
втручання стороннього
щит…
краденим світлом відбитим
ночАми
примарно блищит(ь)…
сІм`я вороже!
прикидається справжнім,
живим,
ніби може
ізсерЕдини сЕбе світи-ти!
отим
замилуєшся почасти
блиском –
марЕвно-відби-тим…
блідим
світло!
торкнувшись поверхні
щита – мертвої,
віддає внутрішню силу –
надаремна жертва!
ніщо іще мертвого
не насИти-ло…
до «життя ізсередини»
не воскресило!
а що намагалось –
саме
згину-ло…
сяє пОвня
світлом зіпсованим,
жадно-вИсмоктано-загіпсованим,
перевернуто-беззмістовним,
цинічним,
тимчасовим,
безсило-невічним…
не спрИйнятим,
примітивно
перейменованим –
блиском відби-тим
як ти!
символ
примарної красоти:
отака
ілюзорна довершеність,
плавність ліній,
ошатність форми крихка…
витонченість
мінерально-безкровна,
без внутрішнього
наповнення,
вогню і життя –
буття-небуття
грань
несвідома…
Амфорна вИдовженість,
інеЄва тендітність –
дзвінка порожнеча
внутрішня
і
почуттєва бездітність…
як скельце,
викинуте і розбите,
під повнею
може яскраво сяяти і світити
безсилим залежним блиском
колишнього світла,
двічі відбитим…
жадібно і бездумно
спожитим…
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!
…я –
самодостатня
ілюзі-я…
07.07.2012
|