ПОВНЯ

справа в тому, що я "не вірю в зло до кінця", ну, як це сказати: є межа сприйняття негативу -- мого сприйняття... і нижче цієї межі я вже не сприймаю... не вірю...от для чогось мені продемонстровано "замежжя" людського негативу... то я його й силюся осмислити... і все одно не вірю... я краще ставлюся до людей, чим вони, часом, самі до себе... чи хочу краще ставитися... і справа тут не в приватному розчаруванні... чи вперше? хоч сподіваюся, що востаннє... власне, все ж бачилося, зналося, але "межа" не дозволяла прийняти за явне... знаєш, одних дратують чиїсь захмарні польоти, інші не вірять у чиїсь "каналізаційні борсання"... мабуть, все треба приймати, як таке, що може бути... єдине -- безвідносно до себе... життя вирує скрізь -- і у космічних висотах, і у стічних канавах... можливо, і ті форми й інші мають однакове право на існування, на визнання... у кожного своя функція... і треба швидко вирішувати, кому з ким по дорозі, а кому з ким ні... хто літає -- літай! хто повзає -- повзай! кожному своє... хто краще чинить?.. -- та кожен "кращий" у своєму середовищі... чим огидніші грифи за орлів? та нічим, це тільки людям здається, що орли горді і красиві, бо п"ють гарячу кров, а грифи огидні, бо їдять падлину... і ті й інші -- їдять інших... при чому, грифи (огидні, як нам здається) -- не вбивають... прибирають рештки уже по факту смерті... після орлів також... все умовно... і все обумовлено...
і не варто вимагати одне від одного неприродного, того, що не дано... з точки зору повзаючих -- літаючі так само неправильні і недопустимі... так само викликають бажання "перевчити", щоб "допомогти"... от зараз всіляка додаткова інформація підказує, що не таке вже це і виняткове явище -- справжня жадність, дріб"язковість, лукавство... et setera...
врешті, кожна людина має право зробити свій вибір... і кожен зроблений вибір, є факт і право людини, яка його зробила... інші люди мусять його визнати... а осмисляти -- скільки завгодно, якщо є потреба "борсатися" у чиїйсь канаві... краще, звичайно, сказати "у житті все може бути" і припинити намагатися зрозуміти "...ну як таке можливе?.." отак собі можливе, та й по тому... радій, що це можливе не для тебе особисто... чи, може, журись... але, здається мені, що краще радіти...
сильне враження... от і кола "на моніторі"...
дякую тобі, люба Наталю, за все...