Людмило дякую!Ви ж знаєте, самі у творчому процесі, тут сплелося все. І щось своє і придумане, як і кожному вірші.Вірш не новий, довго лежав, я просто дату поставив останньої редакції.Але без досвіду у цій галузі не напишеш.
Вікторе, я перечитав усі коменти і вірш, не хотів вмішуватися але...А де почуття гордості, патріотизму? Який народ собі подібне дозволяє?Почнемо з того що зараз у руки взяти глобус і подивитися уважно, чи знайдемо ми якусь державу де двічі, чи тричі судимий президент?І мало того на нього пів держави моляться до сліз і радіють, що він забирає мову, віддає території, залишки економіки в управління іншій державі.А та в знак подяки нам розповідає яка повинна бути у нас історія і так далі...яка повага?Який патріотизм?Про що йде мова...І може дійсно - це і є ганьба всім нам.Я зараз не про якісь акції непокори, я про свідомість нашу,хто буде нас поважати якщо ми самі себе не поважаємо...
Прочитав коменти...НАШ сайт як велика і дружна родина, хоча розділять один від одного кілометри, а інколи і кордони, зразу починаєш думати кому ж адресований цей вірш? І не так важливо здогадаєшся правильно, чи ні? Головне, що адресат знає точно і безпомилково - це для нього написано...
Я ще не знаю - це я про розподіл премії :)А по суті, то інколи здається, що ми там назавжди залишилися, у тому дивному і прекрасному світі!(Це я про свою поведінку в деяких умовах)
Дискусійна тема...Я також притримуюся думки про традиції, хоча мова жива і постійно змінюється...Як на мене, то сучасні методи римування також не зовсім мені подобаються.Як приклад підканальна, або далека рима.Читаючи губишся, чи то у прозі чи у строфі.Хоча заради справедливості можна сказати, що є автори які уміють так писати, що і не відчуваєш (далекої ) рими.Ну то уже про дар Божий, йде мова...