Галино, через наголос на перший склад, внеси зміни - "мОже" на "мабУть", "Усмішку і" на "невпЕвнену"... Краще: - "вони лишилися в мені", "вслухаюся будь - що в твої далекі кроки", "у цю годину"...
Дякую Вам, Алло, за розуміння. Бажання поїхати до Умані на "Літфест" присутнє, а ось можлвості його здійснення на сьогоднішній день мізерні, проте, як завжди, не трачаю надій...
Софіє, на сайті є такі вірші, де в кожному реченні таке трапляється, проте, як вважають їх автори і захисники авторів, головне, щоб різнився зміст... Нещодавно сам переконався в цьому, без вини зробили винуватим...
Погоджуюся з думкою Людмили щодо уточнення, бо нелегко в житті, коли, крім одного друга, немає більше кому довіритися, але він, єдиний, кому довіряєш найпотаємніше, безсумнівно повинен у кожного з нас бути.
Вдалося вам, Катю, так чудово змалювати літній сад, що мені здалося навіть, наче я стояв десь поблизу й усе те бачив і відчував сам - і кольори, і запахи, і звуки...
Хай він людям шлях осяє, - так, мабуть, краще, хоч і важко мені уявити, як це може зробити дощ... У рядках збіг приголосних, дієслівні рими - потрібно намагатися цього вього уникати у віршах.
Та давня фізична і духовна знекровленість нації дає про себе знати і в умовах незалежного життя. Шкода, що для відродження знищеної енергії українського народу потрібно чимало часу, проте, сподіваюся, що той час уже не за горами... Слава Україні, пане Василю!