МИ НЕ РАБИ!
Спека. У душах крига. Весни згубились в дорозі. Люд від зими не оклигав, хоч закипає розум. В серці живе зневіра, день не несе надії, Душі навколо сірі, втомлені від бездії. Совість людська хвора, все, що святе, продали, Те, що було потворне - вищу ціну дістало, Те, що горіло в грудях - нині ледь-ледь тліє, Слово несе облуду і покривається цвіллю. Довго травили волю, доки її не стало, Пишуть за нас ролі, мову ведуть на поталу. Хто нам цю кривду робить? Доки терпцю нам стане? Ми не в смугастих робах і не усі безталанні! Хай собі "світу сильні" граються в "Чорні ради", Ми не раби – вільні жити себе заради!
Грози шматують небо, наче для нас розплата... Час починати з себе світ наш на краще міняти!!!
|