Читаю і не хочу просто повірити, що подібне могло дійсно бути на землі, але, бува, справді, трапляються у житті такі історії, які самий талановитий фантазер нізащо ніколи не вигадає. Добре переповідуєте, Алло.
У стопах помітний різнобій наголосів і складів. Невже це зроблено свідомо, невже, Якове, ти свідомо обрав таку форму для вірша? Іще, правильно буде - іржею...
Прочитав добірку віршів і чомусь одразу повірив словам поета: ...Чеканням я живу лиш дощику рясного і лісових музик, які змивають стрес. Красива пейзажна лірика зримо передає настрій автора. Сподобалися вірші. 5!
Не пора року винувата, Оксано! Для смутку є чимало інших причин, усе просто співпало - особисті негаразди і осінні дні, не більше. Осінь скоро змалюю веселими кольорами, зачекай лише трошки... Я щиро вдячний тобі за коментар.
Дякую вам, Олександре, тепер я спокійний за нашу державу, адже, справді, якщо Україна пережила Радянський Союз, то обов'язково переживе і свою незалежність. Прекрасна робота!
Так, Олексію, цікавий сюжет у невеличкому за розміром вірші! А скільки неприхованих емоцій помістилося! Тут, спочатку: Не жона ти мені, не жона! Я частинка від іншої пари. І одразу оптимістичне закінчення: Не роздавить судилищ валун, І ми знову... На зустріч. В обійми. Дуже життєво, правда.
Тамарі, як і мені, цікаво чути власні твори у чужому виконанні, а коли це так талановито і майстерно робить Катруся, - тим паче, мабуть. Молодці, дівчата!!!
Ой, Алло, на сьогодні мені уже досить... Колись мій менший двоюрідний брат поплив із другом до чужих ятерів, а до берега дібрався лише один - товариш брата. Правду, про те, що і як там було, ми дізналися тільки після смерті хазяїна ятерів. Бачте, як буває.
Погоджуюся з думками автора, але над віршем потрібно ще трошки попрацювати, щоб він засіяв яскравіше і зазвучав голосніше. Дуже сподобалося порівняння нас із гнучкими верболозами, бо ми, мабуть, справді саме такими собі бачимося.
Не зрозуміла, мабуть, ти мене, Світлано. У листопаді самі кущі смородини чорніють, тож не про плоди тут зовсім мова, а виноград хотів порівняти з полозом, але подумав, що удавом і так Костика налякали, то ще малий і гілля винограду лякатися буде, коли почує випадково про якусь схожість... Дякую тобі за коментар, Світлано. Давненько не веселила ти нас на сайті, зачекалися на тебе, правда.
Ну, як обійтися без маленького хвостика нам, Світлано? Він чомусь у всіх наших усмішках присутній... Сподобалася твоя робота, здається навіть, що пишучи жарти, ти просто відпочиваєш душею, любиш ти цю справу, давно уже помітив..
Дякую тобі, Тамаро. Виноград ще на вітах, а яка смородина у пору?.. А справ на городі сьогодні помітно поменшало, управилися, можна уже тепер потроху відпочивати після нелегкої праці на своїй землі.