Не опускайте руки в сиву кров і не засинайте серцем, коли цеглу час зриває. Не все вдало, на мій погляд, тут склепано, може тому і ЗЛАМАНА НАДІЯ, а не ШЕПІТ НОЧІ бачиться, а не чується чіткіше. Надіюся на розміння.Дякую.
ПРИПНУТИЙ МОТУЗОЧКОМ ДО КРИНИЦІ... Молодь чи міська людина не відразу і зрозуміє про що саме мова, бо рідко, в моїх краях в усякому разі, побачиш подібне нині.Вірш сподобався новизною образу. Не люблю також дієслівних рим, але сприймаю з розумінням там, де без них важко було обійтися автору. У мене виникло запитання від слідуючого В НЕВОЛІ СТРАШНО ЖИТИ ВІДПУСТИТЬ... Чомусь не зрозумів цих слів, а хотів би. Вірш, не полінуюся повторити, можна сміливо додати в актив автора.
Ви справляєте враження надзвичайно талановитої, гарячої, закоханої в життя людини. Ця любов переливається із вірша у вірш. Хочу побажати - хай буде так, як написано!
ЧИ Ж Я ПОЕТ? КУДИ ПІШЛА? НЕ ЗНАЮ ЧИ Ж Є ВОНО - МОЄ - МІЖ ТИСЯЧ СЛІВ? Людина з таким розумінням громадського і творчого обов*язку вже заслуговує на повагу до власного голосу тим більше, що від нього віє свіжістю і чистотою. Дякую.
Незважаючи на зауваження, а автор правильно реагує на них, перед нами хороший ліричний вірш.А закінчення чого варте НЕХАЙ ЦЯ МИТЬ НАПОВНИТЬСЯ ПО ВІНЦЯ - ТОДІ ЇЇ І ВІЧНІСТЬ НЕ ВМІСТИТЬ!.. Дякую за добру думку.
Люблю земне, конкретне, реальне. Все інше, мабуть від нерозуміння, просто не сприймаю. Може слід було промовчати, але вже сказав. Не ображайтеся за прикру відвертість. Це моя особиста думка і вона, як і ваші твори, має право на життя. Надіюся на розуміння. Чекатиму на нові більш реалістичні доробки.
Автобіографічний характер цього вірша незаперечний, але, як часто буває в хвилини закоханості, зовсім не відчув випадковості настрою автора в його звертанні до близької людини. Виважено, зворушливо, наполегливо від першого до останнього слова він переконує, що свята мовчазність зрозуміліша від зливи слів. Прекрасна поезія! Дякую вам.
Звести ціле море різноманітних почувань навколо одного слова - в цьому видно майстерність справжнього художника. Чітко видно поєднання високої творчої настроєності, натхнення з математичною точністю праці. Молодчинка! Так тримати.
Гарний вірш, як і наші вишиванки. На жаль, одягаємо їх рідко. Вдумайтеся тільки з якою ніжною любов*ю автора до національного одягу написаний вірш. Спасибі йому.
Вода - це омана, брехня, а тут іще росою тебе втішають.чистою... Потрібно знайти мужність признатися в цьому. Проте було ОСЕНІ НЕ ХОЧЕТЬСЯ БІДИ ЮНОСТІ ГАРЯЧОЇ НА ТРАВАХ,,, Хай буде в що віриться читачу!
Нехай свята земля дає вам більше сили духу - ним і болем переповнений вірш. Прикро, що ГУЧНО ВПАВ КАШТАН на ЗЕМЛЮ - У КВІТАХ, що ДУША - У ТЕРНАХ, апе як добре припасти душою до землі і написати заспів, не пісню. Пісня У ГРУДЯХ ТЕРПНЕ іще, та, відчувається, ось-ось вирветься зовні. Вдячний вам за гарний вірш.
Від ваших слів справді повіяло бузком у кімнаті, наповнило душу відчуттям свіжості. Немов умився тим дощем, немов прийшов час просити прощення... Дякую за чудову поезію.
Цілував, і сам був цілованим. проте. пригадую, в мить поцілунку не фантазував - хотілося іншого, а після - хотілося цілувати іще і появлялось довге безсоння. Можливо щось плутаю, адже давно було, проте відчуття залишилися саме такі. Без усіляких прикрас. Вдячний вам щиро за спогади. А іще побажаю весняного безсоння не в самотності.
Нерідко біль близьких людей проходить повз нас, не зачіпає зовсім через наше нерозуміння чи, що іще прикріше, нашу байдужість. Коли вже нічого не виправити, біль просто вривається і довго, безкінечно довго, крає наші серця. Після прочитаного виникає саме таке почуття. Переконаний - не у мене одного. Спасибі авторці за невеселу сповідь.