Розстели свій, Господи, покров Перед нами, грішними і злими... Й поверни в серця черстві любов, Щоб ми не були уже пустими... Покажи єдиний вірний шлях, Розкажи, коли настане осінь... Хто мій друг, а хто готує цвях, Щоб забити в ноги мої босі....
Сильно, як завжди...Емоція тримає однаково сильно під час всього прочитання - це рідкість! Повторю слова пані Наталі: "Я так не вмію". Я б так точно не написав... БРаво!
Достойний вірш "Не достойна"!:) скажу чесно, є де-які вірші у Вашому доробку, які мені подобаються більше.. та все-одно радий читати Ваше нове творіння!
Дуже сильна життєва позиція сильної та незламної жінки-Валькірії=) До речі, зараз саме читаю книгу про Валькірій...мене переповнюють емоції, що з нею пов*язані...