Прокинутись від сп'яніння...

Тримаю себе в руках,

Роботи беру побільше,

Постійно в моїх думках

Одна тільки ти, і лише…

Неначе ворожки шал,

Мов мучить мене наркотик,

Нестримних емоцій шквал,

Що твій би притишив дотик…

Аж трусить бажання йти,

Світ зА очі, - далі, ближче,

Не відаю ще мети,

Не знаю, чи є навіщо?..

 Там твій навіжений світ,

Тут в мене усе по плану,

Та ти розпекла той лід,

Який у мені вже танув…

Вливаю міцний коньяк,

Розкурюю димний опій,

Ох, Як би зробити так,

Щоб з мене – і пару копій…

Розмножив і втік від всіх

До тебе, без жодних фікцій,

І шлюб не зривав би сміх,

І вабила б відстань в віці…

Ну й що, що маячить крах?

Щасливою бути тінню, -

Вже краще, ніж вічний страх,

Прокинутись від сп’яніння…