Освоюйся, Оксанко, давно пора. Тут тебе знають уже, якщо не по віршах - то по ілюстраціях, адже дехто з анумівців має мою збірку і переконана, що милується там здебільшого твоєю творчістю.
Хто як вміє - щастя кличе... Хай же буде довговічним Сяйво тої Зірки щастя, А в житті, немов у казці Диво станеться прекрасне - Хай любов в душі не згасне!
Пані Катерино, це я тішуся, що є почутою і підтриманою такою Людиною, як Ви! А цьому віршу понад 10 років, він і справді десятки разів звучав на багатотисячних вічах ще у передМайданні часи... були часи...
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення волі, Та від вражих ножів тінь зависла на рідному полі, Від наруги над Духом свобідним гірчить полиново, На облуди хресті розп"яли найсвятіше вже - МОВУ...
Гадаю, МЕНТАЛІТЕТ народу складається з маленьких частинок - з кожного з нас. Чи не досить жити гаслом "моя хата скраю..."? Квітів не дарую, але підтримую кожне Ваше слово, пані Алло!
Отримала у приват вірша Романа Лесюка і не втрималася, аби опублікувати його тут, навіть без відома автора. Сподіваюсь, він не буде за це на мене ображатися.
Пані Валентино, я про тих, що виплескують у світ людиноненависництво і розбрат ( принаймі тут на Анумо), а говорити правду потрібно, якою б гіркою вона не була, але доброзичливо і без огульних образ, тоді вона (правда) буде стимулювати до вдосконалення, а не озлоблювати ще дужче і протиставляти...
Ірино, може варто ще подумати над римами "пішла - я, двері - проблемі, подам - віддам", трохи образів добавити. Ну, до прикладу - І вчасно я, мабуть, пішла, Закривши двері за собою, Моя поранена душа Уже втомилася від бою. Руки своєї не подам, Бо совість вже закрита в бочці, Як камінь сточує вода - Тьмяніє в сірих душах сонце...
Хочу вірити, що цього разу "не допустить". Та історія знала різні випадки, статистика "зникнення" говорить про протилежне... Тішуся, що мої "думки висвітлені вміло" і зрозуміло. Дякую!
Щойно натрапила на недавнього вірша Віктора і моєму здивуванню не було меж, коли побачила коментарі під ним. В мене таке враження, що частина анумівців підхопили якусь дивну бацилу - хворобливе бажання постійно шукати ворога "навіть у кущах за хатою" і виплескувати жовч у навколишній простір. Вам що - "пороблЕно" чи що, як кажуть у нас на Галичині? Скажу відверто - ваше взаємопоборювання так негідно і жалюгідно виглядає, що вас після цього"цвітом нації" язик не повертається назвати. Ну де ви берете стільки ненависті і людиноненависництва? Ну де це "добре і світле", яке ви декларуєте на кожному кроці, перехресті і навіть в метро? Краще до церкви сходіть і покайтеся, бо ваша всеохоплююча злоба дошматує цей світ до кінця! Сумно аж до сліз...