У материнському лоні
Був я, неначе в полоні.
Ніжкою бив безкінечно
Радість єдину, сердечну.
З криком і маминим болем
Вирвався зовні на волю.
І, перед світом зловмисним,
Став із тих пір беззахисним... Не омини веселих на шляху,
І не мини понурих вздовж обочин,
Не обмани, коли душа в страху,
Не обмани, як обманути хочеш.
Не омини цілюще джерело,
І не мини край лугу кущ калини.
Не обмани на подив і на зло
Не обмани, хоч обмануть повинен.
Не омини майбутнє голубе,
І не мини минуле мимоволі.
Не обмани негадано себе,
Не обмани нікого і ніколи.
Не обмани…
| 
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.