У материнському лоні Був я, неначе в полоні. Ніжкою бив безкінечно Радість єдину, сердечну. З криком і маминим болем Вирвався зовні на волю. І, перед світом зловмисним, Став із тих пір беззахисним... Не омини веселих на шляху, І не мини понурих вздовж обочин, Не обмани, коли душа в страху, Не обмани, як обманути хочеш. Не омини цілюще джерело, І не мини край лугу кущ калини. Не обмани на подив і на зло Не обмани, хоч обмануть повинен. Не омини майбутнє голубе, І не мини минуле мимоволі. Не обмани негадано себе, Не обмани нікого і ніколи. Не обмани…
|