Роздоріжжя світів, Перехрещення мрій... Йдеш на сяйво зорі, Щоб не зрадить меті. Що в кінці жде тебе? Не тягар ностальгій - Між твоїх берегів Води янгольських плес. Позбувайся зневір, Крила мрій розгойдай, У душі буде рай Доки любиш, повір!
Ніколи не потрібно вибачатись за те, який ти є насправді, за свої думки, почуття, що щиро линуть з глибини твоєї душі, це так, наче птах вибачається перед плазуном за те, що в нього є крила... подумай над цим...
Хтось приречений бути поетом На землі, що його окриля, І душею літати над степом, Торувати до Істини шлях, І вдихати життя повногрудо, Власну пристань шукати в імлі, Вчити ближніх, як вірити в чудо На своїй благодатній землі!
Як скаже світ: «Ти – крихта у мені!». Йому повіч: «Душа моя – безмежжя, Йдучи вперед, не знаю я обмежень, Згораючи - воскресну знов в огні". Ти – крихта, без якої бракне світу І сили, і потуги, і снаги, Ти – крапля, без якої береги Ріку життя по вінця не наситять. Ти – нота, без котрої не складе Маестро душ гармонії в акордах. Так, крихта ти, та впевнена і горда, Яка до зір крізь терня вперто йде!
Ким буду сьогодні? А знаєш, мабуть, синім птахом, Що в неба безодню за вітром літає безстрашно, На смарагдові землі кидаючи тіні крилаті, По стежках потаємних бажаючи рай відшукати. У незнаних світах, переповнених суттю по вінця, І у маревах-снах я збираю знання по краплинці, Щоби мої вуста промовляли слова доброзичні, Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність. Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю, Проникаю стрілою крізь тебе, крізь небо безкрає, Повертаю до рідного краю ключем журавлиним. Я в пошуках раю... Я біль, що вкладаєш ти в риму…
Десь бродить Веснянка в краях неозорих, Шукає загублений рай, У пісню виплескує відчай і горе, Як болю в душі понад край... Надія на краще жевріє у неї - Чекає на тебе немов. У серці твоєму цвітуть вже лілеї, Впусти в свою душу любов!
Мов натягнута я струна, Мною грає життя, мов оркестром. Коли біль, я - соната сумна, Коли щастя - радіє Маестро. Злети вгору, падіння униз - Так було, є і завжди так буде. Лиш Маестро знов грає на біс Ці мажорно-мінорні етюди...
Усі ми граєм власні ролі В театрі світла і тіней. Одні звучать у сі бемолі, Втішає інших лиш земне. Тебе ж приваблює незвідане, Твій дух крилатий прагне в вись, Душею бачиш все невидиме - Такий, Сестричко, в тебе хист!
Це не я творець - я лиш деколи налаштовуюсь на хвилі Творця, а це під силу кожній людині. Ти молодець, зміст глибокий і форму витримав. Лиш переглянь коми.
Навіть промінь у затхлій калюжі всіма барвами сонечка грає... То ж давайте не будем байдужі - зробим світ наш подібним до раю!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('