Ми білим птахом прагнем в далечінь Безмежжя неба, оази волі, Щоб душу не ятрити вічно болем, Аби забути присмак потрясінь. Вхопись за вітер, лицаря небес, Піди увись незримими стежками, Аби знайти колись небесну браму, Тягар душі залишивши увесь. Коли і де фатальний буде постріл, Що нашу душу звільнить від оков? Та доки ще тече у жилах кров - Лише у снах ми йдем до неба в гості. Вітрила крил розправмо в широчінь, Вдихаючи душею вільний простір! У кожного своя ріка терпінь, Які закінчаться на Божому помості...
Дякую, Оксаночко, за тепло, яке Ти випромінюєш у світ, він від цього стає лише світлішим, теплішим і добрішим! Безмежно і я рада нашому знайомству і творчій співпраці! Світись!
Десь бродить Русалка в краях неозорих, Шукає загублений рай. У пісню виплескує відчай та горе, Як болю в душі понад край. Русалонько, в небо, у далі далекі Ти встигнеш полинути ще, Щоб, може, колись повернутись в лелеці, Чи впасти на землю дощем. Але, як душа таланом доторкнута Й добро – її істинна суть, Ніхто не завадить Людиною бути У кожнім з життів, що прийдуть!
Жінка-рибо, донько моря, Люба посестро моя, В піднебессі неозорім Десь горить твоя зоря, Хвиля в груди б'є щосили, Очі ріже сіль морська, Ти ж плекаєш власні крила Там, де в інших – лиш луска. Хвиля піниться іскристо, Вітер хмари розганя. Щоб це море переплисти Мало буде ночі й дня. Десь ховає срібло-злато Дна морського каламуть. Звикла мертвих цілувати? Це в минулому, забудь! Знаю, в серці так солоно Від печалі й самоти. Хай мине ця ніч безсонна І згорять старі мости. Знаю, хочеш вічно жити І любов нести у світ. Відпусти несамовитість – Крила просяться в політ!
Та в чім же винний Прокруст, Що повно замкнених вуст, Закритих в панцир сердець, Що йдуть в ярмо навпростець?! Душа, закована в страх, Сум, що виношуєм в снах, Біль непромовлених слів... Хіба ж це хрест королів?! Не слід Прокруста винить, Що ми свою ненасить За світлом Правди й Добра Втопили в хвилях Дніпра, Не втамувавши її. Всі програємо бої, Поразки – звична нам річ, Бо вже давно з наших віч Не пломеніє вогонь. Та прошу: «Боже, боронь Нам далі скніти в багні Своїх страхів і вагань, Розчарувань й нарікань!». Все ж – краще згинуть в борні!
Що це душу ятрить? Може, згірклий минулого спомин, Чи душі споконвічна утома, Чи за світлом й добром ненасить? Чи облудні слова, що злітають З вуст людців, що забули про честь, І на власно змайстрований хрест Твою душу щораз розпинають? Може, смуток за згубленим щастям, Чи давно скам’яніла журба, Що згинає Твій дух, мов раба, Наче серце в її лише власті? Що це душу ятрить? - Може, відчай від втрат дорогого, Чи колюча від терня дорога, По якій Твоя доля біжить?...
Христос воскрес, пане Юрію! Вітаю Вас на нашому сайті. Переконана, Ваші мудрі і проникливі вірші влиються нестримним життєдайним весняним потоком у могутню ріку поезії на нашому сайті!
Спитай себе – чи ти для України Душі вогонь готовий дати весь? Хоч жити легше тим, хто на колінах, Забувши, що таке сумління й честь, У кому дух раба живий донині, Хто у душі плекає зраду й страх, Із вуст чиїх чужинська мова лине І хто майбутнє зводить на кістках… Спинись на мить, поглянь в душі глибини – А скільки в Тобі світла та добра, На що готовий ти для України? Пора переродитися! Пора!
Коли одні тіні бездушні снують, Коли почуття витісняє байдужість, Як Твою довіру на шмаття порвуть І погляди друзів давно вже не дружні, Як світла не бачиш, хоч день надворі, Безмовна земля вже забула про збіжжя, Як з докором дивиться янгол згори, А Ти, мов дитина, що на роздоріжжі, Коли вже не знаєш – це сон, а чи яв, В якім тебе підло знов зраджують всоте, На грудях Твоїх причаїлась змія, А Ти їй віддати життя вже й не проти, Коли вчора рідний, а нині чужий, І небо без просвітку ридма ридає, Коли розумієш: а Ти ще й не жив, Бредеш манівцями, хоч думав – до раю, Коли за добро Твоє – зради ціна, Ти серце відкрив, а по нім потоптались, Коли ця реальність болючо-сумна – В Тобі й досі віра в Людину зосталась!
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('