Розставляє по місцях
Веремія
То хоробрість, а то страх
В самоті я
Подивлюся навкруги
Бродять весни
А на серці ще сніги
Та й не скресли
За вікном уже брунькИ
У надіях
Розпуститись і цвісти
На подвір’ях
Прилітають журавлі
В батьківщину
Неба синього царі
Наче линуть
І стареньке джерело
При тополі
Знову дзвінко ожило
В Божій волі
Подивлюся і собі
Стане мило
Відлітаю із журби
Мов на крилах…
|