Ми білим птахом прагнем в далечінь Безмежжя неба, оази волі, Щоб душу не ятрити вічно болем, Аби забути присмак потрясінь. Вхопись за вітер, лицаря небес, Піди увись незримими стежками, Аби знайти колись небесну браму, Тягар душі залишивши увесь. Коли і де фатальний буде постріл, Що нашу душу звільнить від оков? Та доки ще тече у жилах кров - Лише у снах ми йдем до неба в гості. Вітрила крил розправмо в широчінь, Вдихаючи душею вільний простір! У кожного своя ріка терпінь, Які закінчаться на Божому помості...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
