Пт, 22.11.2024, 09:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Елегія
 

МЕНІ НЕ ПОДОЛАТИ СУХОДОЛУ

Мені не подолати суходолу –
Десь і впаду із тугою в душі.
Та що тужить? Зімкнулось долі коло –
Нема потреби щось і ворушить.

Застиглий мертвий – під пекучим сонцем –
Весь висохлий – без краплі рідини
Лежатиму і у людській толоці
Душа струною вже не забринить.

А може все не так, і ще воскресну –
В новій істоті знов ступлю у світ.
І хай, як завжди, шлях мій буде хресний,
Та перейматись тугою не слід

20-01-2011

Додав: вершник (04.05.2012) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Елегія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1784 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
Ми білим птахом прагнем в далечінь
Безмежжя неба, оази волі,
Щоб душу не ятрити вічно болем,
Аби забути присмак потрясінь.
Вхопись за вітер, лицаря небес,
Піди увись незримими стежками,
Аби знайти колись небесну браму,
Тягар душі залишивши увесь.
Коли і де фатальний буде постріл,
Що нашу душу звільнить від оков?
Та доки ще тече у жилах кров -
Лише у снах ми йдем до неба в гості.
Вітрила крил розправмо в широчінь,
Вдихаючи душею вільний простір!
У кожного своя ріка терпінь,
Які закінчаться на Божому помості...
avatar
Дякую за увагу і за вірш - дуже сподобався.
avatar
Чудова елегія!!!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz