Всім друзям, хто відгукнувся з добрим словом, велике дякую. Радий, що цей вірш сподобався, бо мав надію передати чудовий різдвяний настій. Бачу - вдалося.
Не бути байдужим до ближніх, звичайно, любити усіх, Бо з янгельських крил білосніжніх летить нам віршований сніг. І як про красу не сказати, і як до краси не іти, тому і не можу мовчати, і вірші пишу, як і ти.
Наталіє, щирого Вам Божого Благословіння у ці святі дні і на все життя.
Шумить осінній дощ. (пробач, забув, він - зимній) Шукаєм в шумі площ натхнення рим нестримне. Чекаємо на сон, де звуки мелодійні сплітають в унісон думки меланхолійні. Що долі віражі? - Лише початок новий, де ми на куражі виходимо на лови: кохання, почуттів, для кожного відмінних... Хоч дощ осточортів, та й він приносить зміни. А суть хіба знайдеш? Любов збагнути важко. Віраж. І знов ідеш ловити синю пташку.
Дуже гарно, Наталіє. Мене такий сум в поезіях приваблює, бо люблю дощі.
Що ж вірш гарний. Інші лише почитаємо пізніше. Як промине Новий рік піде віршиків потік - шедевральні і нормальні, навть трішечки банальні, всіх зберемо на "Анумо", щоб було про що подумать, щоб було що почитати, з другом вдало віршувати. З Новим роком!:D