Так, Наталіє, закохався (22 роки тому) і кохаю до цього часу. А спогад - то з юності. Хочеться іноді дружині присвятити новий вірш, ще раз признатися в коханні. Дякую.
Кожен, кожен за своє... За свою сорочку... "Чуже горе не моє" - Ось девіз. "І точка"... Що там дивний той піїт, Віршами взиває... Що там цілий Божий світ - Гріх навкруг блукає... Тиша... Тільки вітер степом-полем, Тільки в душах кров"ю-болем тліє правда...
Вічний пошук волі На фоні блиску і тирад. І серед древніх амфілад Ми досі, мій поете, голі. Тому то й вільні лиш сказати, Думки чуттями описати, І марити отим святим, Що в небі пише херувим...
Чарівна гра. І грань життя, немов те гостре лезо. Поети будять почуття і сильно, і тверезо, поети будять силу слів і серце до кохання... І навіть силу полюсів здолаєм на світанні. Чудово! P.S. У перший катрен рокіровка потрібна.