ГНІВИ СТРАХАМ

ГНІВИ СТРАХАМ

Безвольні і самітні гніви страхам,

Летять наверх донизу головою,

Когось здогонять пробігши по кущам,

А потім знов сидять не в зуб ногою.

Так схилившись в німотному одчаї,

На вустах збудившись! Бачите живу,

Гнів в затишку горілиць почиває,

Вкотре наступивши на свою п’яту.

Клятву гніву повторює постійно,

Хай хтось посміє загрожувать мені,

В серцях людей я битимусь незмірно,

Поб’юся трішки і втихну в тишині.

Так всі гніви шалені од нестями,

У думках нагору летять словами,

З людьми присядуть гірко коло брами,

Ох так гнівитись будем до кінця ми.