ЄДНАНЬ НЕНАЧЕ ЖМУТОК ЦВІТУ

ЄДНАНЬ НЕНАЧЕ ЖМУТОК ЦВІТУ

Ох скільки треба сил думки зв’язати,

Усі до купи на подвиг як одну,

Змужнілим душам воленьку підняти,

Щоб пройти глуху, розпечену стіну.

Пил з очей стряхнути погляд освіжить,

Козацьку кров і плоть в серця налити,

Освіживши жили щоби не тужить,

Коли зростань свою почнем вершити.

Із краю в край як щирий знак привіту,

Думки зібрати з найкращого злиття,

Зв’язать єднань неначе жмуток цвіту,

Як здобуту міць розквітлого життя.