З НЕБЕС СПОЛОХАНА СТРІЛА

З НЕБЕС СПОЛОХАНА СТРІЛА

Під натиском тривоги у тумані,

Шукаєм ми надійної стежі,

Крок хитливий збивається на грані

І поклик теж мовчить на рубежі.

Зникає днина радісна чудова

І де ж вона ніхто вже не пита,

Міцніє втома про любов ні слова,

Бо десь блукає й щира доброта.

Як та хода що рвалися на шмаття,

Бажань змінитись в розпач відійшла,

Можливо то було чудне розп’яття,

Або з небес сполохана стріла.

В серця з начинням іншим залетіла,

Під хмелем переплутавши мету,

В нудну імлу потугу заманила,

А плач і гнів пославши в гіркоту.

З болем ми, доки розпач не відступе,

Яка пече нутро незгірш стріли,

Поки ми, через я не переступе,

Не знать нам слави честі і хвали.