ЗЛОБА ТУПЦЯ БЕЗГОЛОВА
ЗЛОБА ТУПЦЯ БЕЗГОЛОВА
Так злоба бігла з дикої відради,
В ясну славу до істин заяснілих,
На плечі кинув розпачі і зраду,
І сльозу сумну на очах журливих.
Все сховавши поміж дерев і брил,
Тепер життя не надійся і не жди,
Злоба для тебе не пошкодує сил,
Отямся краще скорися, відступи.
Життя мовило розважно, помовчи,
Так само далі житиму я знову,
А ти злоба хоч стогни, а хоч кричи,
Для мене ти, лиш тупця безголова.
Бо для мене Бог явить ласку скору,
Як узнає про твою пусту страхіть,
І згинеш ти, без слави, без опору,
Бо ти злоба! вся в досаді будеш гнить.
Додав: Davudenko (31.03.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1608 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА