КЛЮЧ НЕБЕСНОЇ БОГИНІ

 КЛЮЧ НЕБЕСНОЇ БОГИНІ 

Утомились очі сльози лить сумні,

Й коритись їм, плакать мимоволі,

Почуттям душі любов’ю наливні,

Відчувати тайну в темнім колі.

В чому ж таємниця душа питає?

Хто знайде оті таємні скрині,

Де любов сама тайну відкриває,

Взявши ключ в небесної богині.

Щоб це від неї сонце піднялося,

Й теплом зігріло щирі почуття,

Яке би з іншим палко обнялося,

Відчувши стукіт рідного биття.

І марні сльози звершення чекають,

В очах блакить, в осяйності чудовій,

Плачі сльозин у перла обертають,

Прийнявши сяйво як дар любові.